Канібалізм здається одним із найбільших парадоксів людської поведінки. З одного боку, майже всі сучасні суспільства сприймають поїдання людського тіла як неприйнятне та огидне явище. З іншого — археологічні знахідки та історичні джерела свідчать, що в різні періоди людської історії ця практика все ж виникала знову.
Чому ж люди поверталися до канібалізму, але ніколи не робили його стабільною частиною свого способу життя? Відповідь на це питання вирішили шукати не лише історики чи антропологи, а й математики.
Дослідники з Вроцлавського університету в Польщі та Карлового університету в Чехії створили математичну модель, яка порівнює потенційні переваги та ризики канібалізму. Їхній висновок виявився однозначним: хоча в окремих екстремальних ситуаціях така поведінка могла допомогти вижити, у довгостроковій перспективі вона ставала руйнівною для цілих спільнот. Результати дослідження опубліковані у науковому журналі Proceedings of the National Academy of Sciences (PNAS).
Коли канібалізм міг мати еволюційний сенс
На перший погляд може здатися, що канібалізм не має жодних переваг. Проте з біологічної точки зору людське тіло, як і будь-яке інше м’ясо, містить поживні речовини та енергію. У ситуаціях крайнього голоду — наприклад, під час тривалої облоги, катастрофи чи виживання в несприятливих умовах — споживання людської плоті могло тимчасово підвищити шанси на виживання.
Модель учених показала, що існує дуже вузький сценарій, у якому така поведінка могла бути вигідною:
- коли інших джерел їжі майже немає;
- коли людина, яку споживають, уже померла, тобто не потрібно витрачати енергію на полювання;
- коли м’ясо можна безпечно приготувати;
- коли жертва не була частиною популяції канібалів.
Саме за таких умов короткострокова користь могла перевищувати ризики. Однак щойно канібалізм ставав регулярною практикою, баланс швидко змінювався.
Головна загроза — не мораль, а хвороби
За словами дослідників, найбільшою проблемою канібалізму є не лише культурне неприйняття, а й надзвичайно високий ризик передачі інфекцій. Коли людина споживає представника іншого виду, багато збудників не можуть легко адаптуватися до нового організму. Але під час поїдання представників власного виду ситуація інша: патогени вже пристосовані до людського тіла.
Особливо небезпечними стають так звані «ланцюги канібалізму», коли одна людина споживає тіло іншої, яка сама раніше практикувала канібалізм. У такій системі хвороби можуть накопичуватися та поширюватися значно швидше.
«Епідеміологічні витрати від поширення невиліковних захворювань швидко переважають будь-які калорійні переваги, що зрештою призводить до занепаду спільноти», — пояснив теоретичний та еволюційний біолог Петро Туречек.
Іншими словами, навіть якщо канібалізм допомагає пережити короткий період голоду, він може створити загрозу, яка з часом знищує саму групу.
Приклад із реального життя: хвороба куру
Одним із найвідоміших прикладів наслідків канібалізму є історія народу форе в Папуа-Новій Гвінеї.
Представники цієї спільноти традиційно проводили ритуали поховання, під час яких родичі могли споживати частини тіл померлих. Згодом серед них поширилася смертельна неврологічна хвороба куру. Куру належить до пріонних захворювань — її спричиняють неправильно сформовані білки, які неможливо знищити звичайним приготуванням їжі.
Захворювання призвело до численних смертей серед форе, а після відмови від ритуального канібалізму його поширення поступово припинилося. Цей випадок став одним із найяскравіших доказів того, що культурні заборони могли відігравати важливу роль у виживанні людських популяцій.
Табу як еволюційний захист
Дослідники вважають, що поширені у світі табу проти канібалізму могли сформуватися не випадково. З погляду еволюції суспільство, яке забороняє небезпечну поведінку, має більше шансів уникнути катастрофічних наслідків. Таким чином, моральні норми могли стати своєрідним механізмом захисту від поведінки, яка в окремих ситуаціях здається корисною, але в масштабах поколінь завдає шкоди.
«Культурне табу фактично захищало наших предків від еволюційної пастки», — зазначають автори роботи.
За їхніми словами, канібалізм є прикладом того, як епідеміологічні фактори можуть впливати на розвиток культури та формування стабільних соціальних правил.
Канібалізм мав і соціальні причини
Водночас учені визнають, що не всі випадки канібалізму можна пояснити лише виживанням. У деяких культурах ця практика могла бути пов’язана з ритуалами, демонстрацією влади, залякуванням ворогів або підтвердженням статусу.
Наприклад, порушення сильного соціального табу саме по собі могло мати символічне значення для певних груп. Однак такі соціальні мотиви складніше описати математично, тому вони не були включені до поточної моделі.
Чому дослідження важливе сьогодні
Канібалізм у сучасному світі є надзвичайно рідкісним явищем, але його вивчення допомагає краще зрозуміти, як люди приймають рішення в умовах кризи. Нове дослідження показує, що навіть поведінка, яка може мати короткострокову користь, здатна стати небезпечною для всієї популяції, якщо її наслідки накопичуються з часом.
Математика у цьому випадку не виправдовує канібалізм і не оцінює його з моральної точки зору. Вона лише показує механізм, через який людські суспільства могли поступово відмовитися від практики, що колись допомагала виживати, але зрештою створювала надто великі ризики. Дослідження опубліковане в журналі PNAS.
