Під безкраїми водами Індійського океану приховується одна з найзагадковіших аномалій на планеті — гравітаційна западина, яка десятиліттями бентежить науковців. Йдеться про Індійську океанську геоїдну западину (Indian Ocean Geoid Low, або IOGL), область, де сила тяжіння на Землі досягає свого мінімуму, а поверхня океану опускається на понад 100 метрів нижче за середній рівень. Нове дослідження, опубліковане в журналі Geophysical Research Letters, проливає світло на її можливе походження — процеси у мантії, що тривають ще з мезозойської ери.
Попри те, що поверхня Землі з орбіти здається рівною, насправді вона має значні варіації у щільності й гравітаційному полі. Ці відхилення, які формують так званий геоїд, виникають через нерівномірний розподіл маси під поверхнею планети. IOGL є найглибшою геоїдною аномалією на планеті, і до останнього часу вчені не мали чіткого пояснення її походження.
Згідно з новою теорією, відповідь криється в мантійних конвекційних потоках, які зародилися близько 140 мільйонів років тому. Йдеться про африканський суперплюм — величезне підняття гарячої й менш щільної мантійної речовини, що підіймається з глибин до 900 кілометрів. Ця легша маса, що простягається зі сходу Африки до регіону під Індійським океаном, створює дефіцит маси під поверхнею, що призводить до ослаблення гравітації в цій зоні.
Динаміка IOGL тісно пов’язана з тектонічною історією регіону. У далекому минулому Індія була відокремлена від Азії глибоким океаном. Упродовж десятків мільйонів років її плита дрейфувала на північ, а океанічна кора занурювалася в мантію. Одночасно з цим, підйом мантійної речовини з суперплюму змінював щільність та температуру порід під океаном, спричиняючи формування гравітаційної западини.
Комп’ютерне моделювання, яке використовували дослідники, дозволило простежити ці процеси в ретроспективі. Воно демонструє, як поступове змикання стародавнього океану Тетіс, поєднане з активністю суперплюму, спричинило утворення унікальної аномалії, що впливає на гравітаційне поле нашої планети й досі.
Нове відкриття не лише пояснює походження IOGL, але й вказує на ключову роль глибинних мантійних процесів у формуванні сучасного вигляду Землі. Ці результати змінюють наше уявлення про динаміку внутрішньої будови планети та допомагають точніше моделювати її еволюцію. Джерело