Вчені розкрили секрет безсмертя єдиної у світі тварини, яка здатна до самовідновлення

Іспанські дослідники з Університету Ов’єдо вивчили геном медузи Turritopsis dohrnii, відомої як «безсмертна медуза». На відміну від родинних видів, ця медуза здатна за певних умов повертатися на попередню стадію розвитку та розпочинати свій життєвий цикл спочатку.

Даний вид широко поширений у помірних та тропічних водах світового океану. У дорослому стані Turritopsis dohrnii є невеликою медузою з розміром дзвона близько 4,5 міліметра. Яйцеклітини самок медузи запліднюються в морській воді та перетворюються на типові для медуз личинки — планули, які мають форму овальної пластинки. Планули прикріплюються до ґрунту і перетворюються на гідроїдні поліпи – істоти, що нагадують актиній. Потім від поліпа відгалужуються дорослі медузи.

Такий цикл розвитку – планула, поліп, медуза – типовий для медуз, але Turritopsis dohrnii має унікальну особливість. Якщо дзвін дорослої медузи пошкоджений або якщо вона потрапляє у стресові умови (наприклад, зміна температури чи солоності води, тривале голодування), ця медуза здатна перетворюватися назад на поліп. У цьому випадку вона поглинає власні щупальця і ​​осідає на морське дно, а протягом наступних півтора дня перетворюється на новий поліп, який може утворити багато медуз. Таким чином, хоча T. dohrnii може стати жертвою хижака, вона може запобігти смерті від старості. Медуза була описана в 1883 видатним німецьким біологом Августом Вейсманом, а її здатність звертати назад свій життєвий цикл була відкритау середині 1990-х.

У новому дослідженні вчені звернулися до генів медузи, щоб з’ясувати молекулярно-генетичні механізми її омолодження. Вони секвенували її геном і порівняли його з геномом T. rubra, спорідненим видом медуз зі звичайним життєвим циклом. Дослідники виявили, що порівняно зі своїм родичем у «безсмертної медузи» вдвічі більше генів, пов’язаних із відновленням та захистом ДНК. Автори також виявили відмінності в кількох інших генах, у тому числі пов’язаних з реплікацією та стовбуровими клітинами. «Безсмертна медуза» має мутації, які зберігають теломери – послідовності ДНК на кінцях хромосом, які зазвичай коротшають з віком. Ці відмінності можуть бути ключем до безсмертя медузи. Джерело