Сучасні восьминоги відомі як одні з найрозумніших і найгнучкіших мешканців океану. Вони ховаються в коралових рифах, маскуються у щілинах або повільно дрейфують у глибинах моря. Але нове дослідження показує, що їхні давні предки могли займати зовсім іншу роль у морських екосистемах — значно агресивнішу і набагато більш домінантну.
Група вчених з Університету Хоккайдо дійшла висновку, що найдавніші відомі восьминоги були гігантськими хижаками, які стояли на вершині харчового ланцюга. Вони полювали на рівні з великими морськими хребетними, включно з доісторичними морськими рептиліями. Результати цього дослідження опубліковані у журналі Science.
Оскільки восьминоги мають м’яке тіло, їхні рештки майже не зберігаються у вигляді скам’янілостей. Саме тому відтворити їхню еволюцію значно складніше, ніж у тварин із кістками чи панцирами. У цьому дослідженні вчені зосередилися на рідкісному типі знахідок — скам’янілих щелепах, які є частиною харчового апарату і мають значно вищі шанси зберегтися протягом мільйонів років.
За допомогою високоточної томографії та моделей штучного інтелекту дослідники виявили приховані скам’янілі щелепи у породах пізнього крейдового періоду, що охоплює проміжок від 100 до 72 мільйонів років тому. Зразки були знайдені в Японії та на острові Ванкувер. Вони добре збереглися у спокійних морських відкладах, а на їхній поверхні навіть залишилися мікроскопічні сліди зношування, які дозволили зрозуміти, як саме ці тварини харчувалися.
Скам’янілості належали до вимерлої групи плавцевих восьминогів Cirrata. Аналіз форми, розмірів і пошкоджень щелеп показав, що ці тварини були активними хижаками, здатними розчавлювати тверду здобич потужними укусами.
За словами професора Ясухіро Іби з Університету Хоккайдо, ці давні восьминоги могли досягати майже 20 метрів у довжину, що робить їх потенційно більшими за багатьох морських рептилій того часу. Це ставить їх на вершину харчового ланцюга в океанах крейдового періоду.
Особливо вражаючим відкриттям став ступінь зношення щелеп. На них виявили численні сколи, подряпини та сліди полірування, що свідчить про постійні сильні навантаження під час полювання. У деяких зразках до 10% кінчика щелепи було стерто, що навіть перевищує показники сучасних головоногих, які полюють на тверду здобич. Це вказує на регулярні й дуже потужні укуси та агресивну харчову поведінку.
Дослідники також помітили цікаву деталь: у частини зразків одна сторона щелепи була зношена сильніше за іншу. Це може свідчити про те, що тварини віддавали перевагу використанню однієї сторони під час полювання. Така поведінкова асиметрія пов’язується у сучасних тварин із розвитком складних нервових процесів, що може вказувати на вищий рівень поведінкової складності у цих давніх істот.
Це відкриття змінює уявлення про ранню еволюцію восьминогів. Воно подовжує відомий еволюційний слід цієї групи приблизно на 15 мільйонів років і відсуває їхнє походження до близько 100 мільйонів років тому.
Протягом десятиліть вважалося, що давні океанічні екосистеми контролювалися переважно хребетними хижаками, тоді як безхребетні займали нижчі рівні харчового ланцюга. Нові дані показують, що гігантські восьминоги були винятком із цього правила і могли конкурувати з найбільшими морськими хижаками свого часу.
На думку вчених, поява потужних щелеп і втрата зовнішнього скелета могли стати ключовими еволюційними кроками, які дозволили цим тваринам досягти великих розмірів і стати ефективними інтелектуальними хижаками.
Дослідження також відкриває нові можливості для вивчення давніх океанічних екосистем. Поєднання цифрового аналізу скам’янілостей і штучного інтелекту може допомогти знайти ще більше прихованих решток і краще зрозуміти, яким був океан мільйони років тому.