Вчені розробили тест на вагітність для жінок, які мешкали в далекому минулому. З його допомогою можна виявити статеві гормони в останках віком понад 1000 років, що допоможе визначити матерів, які померли під час вагітності або незабаром після пологів. Відкриття дозволить зазирнути в інтимний і досі прихований від дослідників бік життя наших предків.
Історія людства — це, зокрема, історія мільйонів матерів. Фізіологічні та емоційні переживання, пов’язані з вагітністю, втратою дитини та пологами, майже не залишають матеріальних слідів для нащадків. Тобто материнство, важлива частина людського життя, зазвичай «втрачається» для науки — його просто не видно в археологічних знахідках.
Довгий час дослідники визначали, чи була жінка вагітна лише за непрямими ознаками. Головний із них — наявність скелета плоду в області тазу жінки. Але цей метод далекий від досконалості. Кістки плода на ранніх термінах ще не формуються або занадто крихкі, щоб зберегтися. Навіть на пізніх термінах дрібні кістки плоду можна прийняти за кістки руки матері, яку часто укладали на живіт під час похоронного обряду.
Сучасна медицина для діагностики вагітності використовує гормон ХГЛ. Однак він швидко розпадається і не зберігається в останках упродовж тривалого часу. Автори попередніх робіт припустили, що більш «довговічними» маркерами вагітності можуть бути стероїдні гормони: наприклад, прогестерон, естрогени та тестостерон. Раніше їх знаходили у пасмах волосся єгипетських мумій.
Група британських дослідників під керівництвом Емі Барлоу (Aimée Barlow) із Шеффілдського університету вирішила перевірити, чи можна виявити стероїдні гормони в кістковій тканині та зубах людей, похованих сотні років тому, і таким чином визначити, чи була жінка вагітна.
Для експерименту Барлоу та її колеги взяли зразки зубів, шийних хребців та фрагменти ребер у двох чоловіків та семи жінок, похованих на чотирьох англійських цвинтарях з І по XIX століття. Серед знайдених останків були ті, що належали жінкам, похованим разом із ненародженими дітьми чи немовлятами.
Вчені подрібнили кожен зразок на порошок і обробили хімічними реактивами, щоб виділити залишки гормонів. Потім за допомогою лабораторних аналізів визначили рівень естрогенів, прогестерону та тестостерону у кожному з 74 зразків.
Естрогени виявили лише у чотирьох зразках, і жодних закономірностей у цьому не знайшли. Швидше за все, він руйнується швидше за інші гормони, тому не залишається в кістках і тканинах надовго. З прогестероном картина виявилася набагато привабливішою. Його концентрація була особливо високою у хребці молодої жінки, яка померла між XI та XIV століттями під час доношеної вагітності – від 37-го до 41-го тижня.
У іншої жінки, яка в момент смерті перебувала на третьому триместрі вагітності та жила між XVIII та XIX століттями, високий рівень прогестерону виявили у фрагменті ребра. У двох інших з V і VI століть, похованих з немовлятами, вчені виявили середню кількість прогестерону в зубному нальоті. Це свідчить, що гормон зберігається у різних частинах тіла навіть століття.
Але найнесподіванішим відкриттям стала повна відсутність тестостерону у цих чотирьох жінок. Лише в однієї з них, похованої з недоношеною дитиною, виявили невелику кількість гормону у зубному нальоті.
При цьому у трьох жінок, які не були вагітними, тестостерон був присутній і в ребрах, і у зразках зубів. Цей гормон у низьких концентраціях важливий для здоров’я жінки, тому його наявність у невагітних цілком очікувана. Відсутність тестостерону, швидше за все, вказує на вагітність або післяпологовий період (ймовірно, пов’язане з фізіологічним пригніченням вироблення цього гормону під час виношування дитини).
Незважаючи на обнадійливі результати, самі автори наукової роботи зазначили, що до їх висновків варто ставитись з обережністю. Потрібні подальші дослідження на більшій вибірці. За словами вчених, під час аналізу вони зіткнулися з деякими «підводними каменями», які поки що не знайшли пояснення. Наприклад, у кістках та зубному нальоті чоловіків часто зустрічався помірний рівень прогестерону, чого, за ідеєю, не повинно бути.
Якщо нова методика дійсно працює, вона допоможе точніше визначити, чи вагітна жінка на момент смерті. Завдяки цьому можна краще зрозуміти, як жили ці жінки і як вагітність вплинула на їхнє здоров’я та ймовірність смерті. Наукова робота опублікована в Journal of Archaeological Science.