Від 
Наступного місяця виповниться 80 років з моменту, коли японські міста Хіросіма та Нагасакі були знищені ядерними ударами. До кінця того ж року понад 200 тисяч осіб — здебільшого мирні мешканці — загинули внаслідок вибухів, а ті, хто вижив, зазнали тривалих проблем зі здоров’ям. Ці атаки залишаються єдиними випадками бойового застосування ядерної зброї, але реальність така, що на початку 2025 року в світі досі зберігається понад 12 200 ядерних боєголовок.
Не панікуйте — це лише гіпотетичний сценарій. Але у відео нижче команда AsapSCIENCE розбирає наукові основи ядерного вибуху та оцінює, наскільки ймовірним є виживання людини.
Універсальних оцінок впливу ядерної бомби не існує
Неможливо точно спрогнозувати наслідки одиничного ядерного вибуху, оскільки ефекти залежать від безлічі факторів: погодних умов у день вибуху, часу доби, рельєфу місцевості та того, чи була детонація наземною або повітряною. Однак загалом існують передбачувані фази вибуху, які визначають шанси на виживання. (Також можна скористатися інтерактивним симулятором, який моделює наслідки ядерного вибуху у вашому регіоні.)
Теплове випромінювання — перша смертельна хвиля
Близько 35% енергії ядерного вибуху вивільняється у вигляді теплового випромінювання. Оскільки воно рухається зі швидкістю світла, першими вас вразять сліпуче світло та спека. Світловий спалах здатен спричинити тимчасову сліпоту (ефект flash blindness), яка триває декілька хвилин. У розрахунках AsapSCIENCE взято за основу бомбу потужністю 1 мегатонна — у 80 разів потужнішу за ту, що впала на Хіросіму, але все ще меншу, ніж деякі сучасні боєголовки. Вдень тимчасова сліпота може вразити людей на відстані до 21 км, а вночі — до 85 км від епіцентру.
Термічні опіки ймовірні навіть за десятки кілометрів
Люди, що перебувають ближче до епіцентру, ризикують отримати опіки. Опіки І ступеня можливі на відстані до 11 км, а ІІІ ступеня — до 8 км. Якщо ІІІ ступенем уражено понад 24% тіла й не буде надано медичної допомоги, результат буде смертельним. Колір одягу також має значення — світлий одяг частково відбиває енергію, а темний її поглинає, хоча на близькій відстані це не врятує.
У центрі вибуху — температура у 100 мільйонів градусів
Температура в епіцентрі 1-мегатонної бомби може сягати 100 млн °C — приблизно в п’ять разів більше, ніж у ядрі Сонця. За таких умов тіло людини миттєво перетворюється на елементарні частинки, зокрема вуглець.
Ударна хвиля й тиск знищують все на шляху
Окрім тепла, вибух спричиняє надзвичайно потужну ударну хвилю — повітря буквально витісняється з епіцентру, викликаючи гігантські перепади тиску. На відстані до 6 км вибух спричиняє навантаження у 180 тонн на кожну стіну двоповерхового будинку, а вітер сягатиме 255 км/год. У межах 1 км ці показники зростають у кілька разів: швидкість вітру — до 756 км/год. Хоча людське тіло технічно витримує такий тиск, загибель настає через обвал будівель.
Радіація — остання фаза, але не менш небезпечна
Навіть якщо вам вдалося вижити після всього вищезгаданого, залишається загроза променевого ураження. У Хіросімі та Нагасакі вибухи були повітряними — детонація відбувалася на висоті кількох сотень метрів. Якби вибухи були наземними, матеріали з поверхні потрапили б в атмосферу, спричинивши сильне радіоактивне забруднення — «ядерний випад».
У відео AsapSCIENCE згадується про довгострокові наслідки таких викидів. Наприклад, моделювання 2019 року показало, що повномасштабна ядерна війна між США та Росією може призвести до ядерної зими вже за декілька днів після конфлікту — через дим та сажу, які закриють сонячне світло. Також відомо, що радіоактивні частинки можуть долати великі відстані. У 2021 році дослідники виявили радіоактивний вуглець із часів холодної війни на дні Маріанської западини — найглибшій точці океану.
Усе це — теоретичні сценарії. Світова спільнота має чинні міжнародні угоди, які обмежують розповсюдження та застосування ядерної зброї. Тож сподіваємося, що вам ніколи не доведеться застосовувати ці знання на практиці. Однак, щоб дізнатися більше про поточний стан ядерної зброї у світі, зокрема про масштаби бомб, ви можете відвідати «Ядерний зошит» у Бюлетені вчених-атомників.
Коментарі