Твердження про те, що людина і шимпанзе мають майже ідентичний набір генів, часто зводиться до простого числа — 99%. Ця цифра увійшла в популярну науку ще з кінця ХХ століття, коли перші дослідження показали разючу подібність у послідовностях ДНК двох видів. Проте сучасні методи секвенування та глибокий аналіз геномів відкрили значно складнішу картину.
ДНК людини та шимпанзе складається з чотирьох основних будівельних блоків, або нуклеотидів: аденіну (A), гуаніну (G), цитозину (C) та тиміну (T). Геноми обох видів можна розглядати як «ланцюжок літер A, C, G та T… довжиною близько 3 мільярдів літер», – розповів Девід Хаусслер, науковий директор Інституту геноміки Каліфорнійського університету в Санта-Крус.
Ранні дослідження показали, що геноми людини та шимпанзе ідентичні більш ніж на 98%. «Це означає, що для кожної частини геному людини, де шимпанзе має відповідну послідовність ДНК, в середньому 1 зі 100 нуклеотидів (окремі основи A, C, T або G) відрізняється», – пояснила Кеті Поллард, директор Інституту науки про дані та біотехнології Гладстона при Каліфорнійському університеті в Сан-Франциско.
Дійсно, якщо порівнювати окремі ділянки ДНК, багато з них збігаються з точністю до 98–99%. Але геном — це не лише набір літер, а й складна система, де вирішальну роль відіграють повторювані фрагменти, «мовчазні» послідовності та регуляторні елементи. Саме вони часто відрізняють людину від шимпанзе, впливаючи на розвиток мозку, імунної системи та здатність до мови.
Дослідження показують, що хоча гени можуть бути дуже схожими, відмінності у їхній активності й регуляції величезні. Наприклад, навіть невеликі зміни у регуляторних ділянках призводять до кардинальних відмінностей у структурі мозку та когнітивних здібностях. Також суттєву роль відіграють варіації кількості копій певних генів — це явище називається «геномним копійним числом».
Отже, відсоток подібності залежить від того, що саме ми порівнюємо. Якщо брати лише білок-кодуючі ділянки, подібність дійсно сягає понад 98%. Якщо ж враховувати повтори, унікальні вставки й регуляторні області, то реальна відмінність може становити кілька відсотків — і саме вона робить нас людьми.
Ці результати не применшують нашої спорідненості з шимпанзе, а навпаки підкреслюють, наскільки невеликі зміни в ДНК можуть мати величезні наслідки для еволюції. Людина й шимпанзе залишаються найближчими живими родичами, а їхнє порівняння допомагає розкрити таємниці походження розуму, культури та мови.
Отже, хоча шимпанзе та люди мають однаковий генетичний набір інструментів, те, як ці інструменти використовуються, має велике значення. «Люди та шимпанзе складаються по суті з однакових будівельних блоків (білків), але вони використовуються дещо по-різному для створення людини та шимпанзе», — сказав Поллард.