Криваво-червоний потік, що виривається з-під льодовика в Антарктиді, понад століття бентежив дослідників. Тепер учені з’ясували: загадкові «Blood Falls» — це не просто дивний природний ефект на поверхні льоду, а видимий сигнал глибоких процесів під товщею криги.
Йдеться про явище на льодовику Taylor Glacier у Сухих долинах Мак-Мердо. Саме тут із-під льоду періодично виривається потік іржаво-червоного кольору.
Льодовик «просів» — і вода вирвалася назовні
У вересні 2018 року датчики, встановлені на льодовику, зафіксували несподіване зниження його поверхні приблизно на 1,5 сантиметра. Майже одночасно камери спостереження показали початок нового викиду червоної води.
Геонауковець Пітер Доран із Університету штату Луїзіана зіставив ці події й дійшов висновку: падіння поверхні льоду пов’язане зі зниженням тиску під льодовиком. Вода, яка накопичувалася в підлідних каналах, раптово вивільнилася, спричинивши короткочасний «дренажний імпульс».
Протягом кількох тижнів поверхня льодовика спочатку просідала, а згодом відновилася. Водночас швидкість його руху вперед зменшилася майже на 10%. Коли вода витікає з-під льоду, тиск біля основи падає, і крига сильніше притискається до скельної породи, сповільнюючи рух.
Секрет у солі
Чому вода взагалі залишається рідкою в одному з найхолодніших регіонів планети?
Відповідь — у високій концентрації солей. Під льодовиком накопичується так званий розсіл — надсолона вода, яка не замерзає навіть за температур значно нижчих за нуль.
Протягом сотень і тисяч років процеси замерзання концентрували солі, створюючи хімічний «коктейль», здатний зберігати рідкий стан у глибокому холоді. Ймовірно, солі надходять із порід та давніх відкладень під льодовиком.
Чому вода червона?
Коли розсіл виходить на поверхню й контактує з повітрям, відбувається окиснення заліза. Простіше кажучи, залізо «іржавіє», надаючи потоку характерного криваво-червоного кольору.
Це явище вперше задокументували ще у 1911 році. Сьогодні територія має охоронний статус, а доступ до неї суворо обмежений.
Озеро теж «відчуло» викид
Поблизу льодовика розташоване льодом покрите антарктичне озеро Lake Bonney. Датчики температури зафіксували, що на глибині близько 18 метрів вода під час викиду охолола приблизно на 1,5 °C.
Густий розсіл, потрапляючи в озеро, проникає на ту глибину, де його щільність відповідає навколишній воді, а потім розтікається горизонтально. Це порушує стабільну стратифікацію — шарувату структуру води — і може змінювати розподіл поживних речовин.
У суворих умовах Сухих долин навіть невеликі зміни можуть впливати на мікроекосистеми.
Життя без кисню
Попри екстремальні умови, у підлідному розсолі виявлено мікроорганізми. Вони виживають без кисню, використовуючи хімічні реакції за участю заліза та сірки як джерело енергії.
Геологи вважають, що цей водний резервуар опинився в ізоляції від трьох до п’яти мільйонів років тому. Фактично це одна з найдавніших рідких систем у долині.
Новий погляд на Blood Falls
Сьогодні Кривавий водоспад уже не сприймається як просто дивна «пляма» на льоду. Дослідження показало, що це своєрідний клапан скидання тиску, який з’єднує систему «лід — порода — озеро». Вчені планують розширити мережу сенсорів, щоб зрозуміти, як часто відбуваються такі викиди і чи впливатимуть кліматичні зміни на їхню частоту.
Результати дослідження опубліковані в журналі Antarctic Science.
Кожен новий імпульс червоного потоку тепер розглядається не як загадка, а як сигнал глибинних процесів, що відбуваються під антарктичним льодом — у місці, де крига приховує не лише воду, а й цілі екосистеми.