Космічна індустрія, яку ще недавно вважали символом технологічного прогресу, дедалі частіше опиняється в центрі екологічних дискусій. Нове дослідження вчених з Університетського коледжу Лондона показало, що стрімке зростання кількості супутників і запусків ракет може стати серйозною загрозою для клімату Землі вже до кінця цього десятиліття. І проблема полягає не лише у космічному смітті, яке накопичується на орбіті, а й у забрудненні атмосфери продуктами запусків і згоряння супутників.
Сьогодні супутники стали невід’ємною частиною повсякденного життя: вони забезпечують GPS-навігацію, супутниковий інтернет, телебачення, прогноз погоди та військовий зв’язок. Через це кількість апаратів на навколоземній орбіті стрімко зростає. Особливо швидко розвиваються так звані мегасузір’я — величезні мережі з тисяч супутників. Найвідомішим прикладом є система Starlink від SpaceX, яка вже налічує майже 12 тисяч супутників. Аналогічні проєкти активно розгортають Amazon та Китай.
Разом із цим різко збільшилася кількість ракетних запусків. Якщо у 2020 році у світі здійснили 114 запусків, то у 2025 році їх уже було 329. Основним драйвером зростання стали польоти ракет Falcon 9 компанії SpaceX. Саме вони, за словами дослідників, є одним із головних джерел нового типу атмосферного забруднення.
На відміну від автомобільних вихлопів чи промислового диму, сажа від ракет потрапляє не у нижні шари атмосфери, а значно вище — у стратосферу та мезосферу. Там повітря циркулює набагато повільніше, тому частинки можуть залишатися роками. Вчені підрахували, що чорний вуглець від ракет приблизно у 540 разів сильніше впливає на клімат, ніж аналогічні викиди біля поверхні Землі.
За прогнозами, до 2029 року космічна галузь щороку викидатиме близько 870 тонн сажі — майже стільки ж, скільки всі легкові автомобілі Великої Британії разом узяті. Уже зараз мегасузір’я супутників формують близько 35% усього кліматичного впливу космічної індустрії, а через кілька років цей показник може зрости до 42%.
Особливе занепокоєння викликає те, що забруднення виникає не лише під час запусків. Коли старі супутники або уламки ракет сходять з орбіти й згорають в атмосфері, вони також залишають після себе мікрочастинки металів та сажі. Через постійне оновлення супутникових мереж ця проблема лише посилюватиметься, адже багато сучасних апаратів розраховані лише на кілька років роботи.
Дослідники зазначають, що накопичення частинок у верхніх шарах атмосфери вже починає створювати несподіваний ефект — часткове зменшення кількості сонячного світла, яке досягає поверхні Землі. Теоретично це може тимчасово охолоджувати окремі регіони планети. Подібний принцип лежить в основі деяких ідей геоінженерії, коли в атмосферу навмисно пропонують розпилювати частинки для боротьби з глобальним потеплінням.
Однак науковці застерігають: такий «ефект охолодження» не є позитивним явищем. Зміни у верхніх шарах атмосфери можуть непередбачувано впливати на кліматичні процеси, опади, циркуляцію повітря та екосистеми. Фактично людство вже проводить масштабний експеримент із атмосферою, але без чітких правил і міжнародного контролю.
Ще одна потенційна загроза — озоновий шар. Деякі типи ракетного пального містять сполуки хлору, здатні руйнувати озон. Поки що вплив запусків на озоновий шар оцінюється як відносно невеликий, але із зростанням кількості польотів ситуація може змінитися. Особливо це стосується нових супутникових програм Китаю та Amazon, де можуть використовуватися ракети на твердому паливі.
Автори дослідження наголошують, що космос більше не можна розглядати як сферу без екологічних наслідків. Якщо раніше запуск ракет був рідкісною подією, то тепер приватні компанії здійснюють польоти щотижня, а інколи й кілька разів на тиждень. На тлі стрімкого розвитку супутникових технологій проблема космічного забруднення може дуже швидко перетворитися з нішевої теми на одну з важливих глобальних екологічних загроз.