Прибережні екосистеми руйнуються через підвищення рівня моря, спричинене урбанізацією. Пляжі по всьому світу зазнають явища «розчавлення» — процесу, який спричиняється підвищенням рівня моря внаслідок зміни клімату, а також зростанням забудови прибережних територій. Ці чинники порушують існування різноманітних видів, що живуть у піщаних екосистемах, зменшують можливості для туризму та рибальства й підвищують ризики для прибережних міст, оскільки океан просувається вглиб суші.
На цю проблему звернув увагу уругвайський морський науковець Омар Дефео, професор Університету Республіки Уругвай (UdelaR), під час симпозіуму FAPESP Day Uruguay, який відкрився 13 листопада в Монтевідео.
«Майже половина пляжів зникне до кінця століття. Ми в Уругваї, Бразилії та Аргентині спільно користуємося цими ресурсами. Тому ми маємо співпрацювати з бразильськими науковцями, щоб управляти та зберігати прибережні екосистеми», — сказав Дефео під час презентації.
Дефео пояснив, що прибережні середовища включають три взаємопов’язані зони. Перша — це дюни (післяпляжна зона), які розташовані вище лінії припливу, де вітер нагромаджує пісок у гряди або «піщані гори». Друга — власне пляж (схил пляжу), піщана смуга, яка під час відпливу оголюється, а під час припливу знову покривається водою. Третя — занурена частина (передпляжжя), що простягається від найнижчої точки відпливу до місця, де починають ламатися хвилі.
Взаємопов’язана система під загрозою
«Ці зони утворюють взаємопов’язану прибережну екосистему, важливу для екологічної рівноваги. Як саме вони пов’язані? Вітер переносить пісок із сухої зони в прибережну смугу. А коли хвилі наступають, вони повертають осад назад на пляж. Цей двонапрямний рух створює постійний обмін, за якого одна зона живить іншу. Під час шторму дюна слугує буфером. Тож коли урбанізація знищує дюну, наслідком може стати руйнування прибережних будинків», — пояснив науковець.
У дослідженні, проведеному у співпраці з бразильськими науковцями за підтримки FAPESP, команда Дефео виявила, що порушення будь-якої з трьох прибережних зон унаслідок міської забудови може спричинити негативні наслідки для всієї системи. Дослідження, яке очолював бразильський науковець Гілєрме Корті, охопило оцінку біорізноманіття в 90 точках на 30 пляжах північного узбережжя Сан-Паулу, Бразилія.
Висновки, опубліковані в журналі Marine Pollution Bulletin, засвідчили, що кількість відвідувачів є найпотужнішим чинником урбанізації, який впливає на пляжні екосистеми. Збільшення кількості відпочивальників пов’язане зі зменшенням видового різноманіття та біомаси, причому найрізкіші втрати спостерігаються в занурених зонах. Будівництво безпосередньо на піску та використання механічної техніки для очищення пляжів також знижують біомасу та різноманіття видів.
Однак дослідження також зазначило, що загальна чисельність організмів зростає в районах, розташованих ближче до міських центрів. Науковці пояснюють, що така закономірність пов’язана з розмноженням опортуністичних організмів, серед яких поліхаєти, які процвітають завдяки органічному матеріалу, принесеному людською діяльністю.
«Передусім дослідження показало, що вплив людини не обмежується місцем, де він безпосередньо відбувається [на сухому піску]. Чинники стресу, такі як забудова та велика кількість відвідувачів у верхній частині пляжу, негативно впливають на біорізноманіття в нижній і зануреній частинах», — зазначив він.
Глобальні тенденції ерозії
Ще одне дослідження, проведене Дефео у співпраці з бразильськими науковцями й опубліковане в журналі Frontiers in Marine Science, показало, що п’ята частина з 315 проаналізованих пляжів у світі має інтенсивні, екстремальні або сильні темпи ерозії. Група проаналізувала різні чинники цього явища, включно з підвищенням рівня моря, вітровими режимами та хвилями.
«Ми встановили, що діяльність людини відіграє значну роль, особливо на рефлективних пляжах [зі стрімким схилом, на якому хвилі різко розсіюють свою енергію] та проміжних типах пляжів [які мають риси як рефлективних, так і спокійних або дисипативних пляжів]», — підкреслив він.