Упродовж десятиліть наукова спільнота вважала, що кліматичні зміни в Африці були рушійною силою еволюції людини. Згідно з цією теорією, значні коливання температури, опадів і екологічних умов змушували наших предків адаптуватися до нових середовищ, що призвело до розвитку таких рис, як хода на двох ногах, збільшення об’єму мозку та створення знарядь праці. Однак нове масштабне дослідження ставить під сумнів цей наратив і вказує на набагато складнішу картину еволюції Homo sapiens.
Нове дослідження: не клімат, а генетика і локальні умови
У дослідженні, опублікованому в журналі Nature, міжнародна команда вчених проаналізувала геологічні, палеонтологічні та генетичні дані за останні 2 мільйони років. Виявилося, що основні віхи еволюції людини не завжди співпадають з періодами значних кліматичних змін. Більше того, багато з таких змін відбувалися на регіональному рівні, а не глобально, і не мали однакового впливу на всі популяції гомінідів.
Професорка Джессіка Томпсон з Єльського університету зазначає:
“Існує приваблива логіка у припущенні, що зміни клімату змушували наших предків змінювати спосіб життя. Але виявляється, що багато ключових адаптацій відбувалися у стабільні періоди, що свідчить про інші рушійні сили.”
Еволюція — це мозаїка, а не лінія
Дослідники стверджують, що людська еволюція не була прямолінійним процесом, обумовленим кліматичним стресом. Натомість вона нагадує мозаїку, де окремі адаптації (наприклад, інструменти, вогонь, мова) виникали в різний час у різних популяціях і потім передавалися або зникали. Цей висновок підтримують і генетичні дослідження, які показують, що сучасні люди є результатом численних схрещувань між кількома гілками гомінідів — включаючи неандертальців, денисівців та інших ще неідентифікованих ліній.
Археологічні відкриття руйнують старі уявлення
Ранні стоянки Homo sapiens, знайдені в Східній і Південній Африці, демонструють різноманіття культурних практик і технологій, які не можна пояснити лише кліматом. Наприклад, у печерах Піннакл-Пойнт (ПАР) вчені виявили докази використання барвників, складних знарядь і організованого полювання ще 160 тисяч років тому — в період, коли клімат був відносно стабільним.
Локальні адаптації та соціальні фактори
Дослідження також висвітлює важливість соціальних зв’язків, комунікації та передачі знань. Вважається, що здатність людей до формування складних спільнот і обміну знаннями була не менш важливою за адаптацію до змін довкілля.
Що це змінює?
Ці нові висновки змінюють спосіб, яким ми розуміємо себе як вид. Якщо клімат був не єдиним або навіть не головним чинником, то людська еволюція більше залежала від внутрішніх чинників — таких як когнітивний розвиток, культурні інновації й міжгрупова взаємодія.
Майбутні дослідження
Науковці закликають до мультидисциплінарного підходу, який поєднує археологію, палеокліматологію, генетику, антропологію та соціальні науки. Лише так можна зібрати повну картину людського походження, яка буде значно складнішою, ніж раніше вважалося.
Підсумок: Клімат, безперечно, відігравав роль у формуванні середовища проживання предків людини, але нові дані свідчать, що це був лише один із багатьох факторів. Справжній двигун еволюції Homo sapiens криється в соціальній організації, когнітивних здібностях та здатності до адаптації на мікрорівні.