Група каліфорнійських палеонтологів засумнівалася в оцінках будови тіла стародавньої акули. Мегалодон — гігантська вимерла акула, яка боролася з древнім океаном приблизно 18 мільйонів років тому. Людству вона відома за зубами і хребцями, що збереглися — вони допомогли визначити ймовірні розміри величезного хижака. На основі скам’янілих «доказів» влітку 2022 року група британських та південноафриканських дослідників побудувала 3D-модель мегалодону: суперхижак досягав завдовжки 15-20 метрів за вагою понад 60 тонн. Модель також допомогла дізнатися харчові звички акули – ймовірно, той харчувався невеликими китами, насичуючи свій організм увірванням на кілька місяців. Однак нова робота каліфорнійських палеонтологів вказала на невідповідність оцінок розмірів мегалодону.
Будова стародавньої акули відома тільки по одному хребту, що зберігся, в якому бракує хребців, і зубів. Описуючи зовнішність мегалодону, вчені відштовхуються від великої білої акули, найбільшого – до п’яти метрів завдовжки – представника свого загону. Раніше гаданий розмір мегалодону оцінювали в 11,1 метра, але дослідження 1996 року, проведене на тих самих останках хребта в Королівському бельгійському інституті природничих наук, говорить про довжину його тіла 9,2 метра.
Як зазначили каліфорнійські дослідники, у порівнянні мегалодону з білою акулою криється помилка, адже два ці хижаки належать до різних сімейств. Тому вважати їх схожими некоректно. Більше того, для побудови 3D-моделі мегалодону у 2022 році обрали ювенільну, тобто молоду, особину великої білої акули, що вносить онтогенетичні неточності.
“Незважаючи на те, що досі точно не відомо, наскільки витягнутим було тіло O. megalodon у порівнянні з великою білою акулою, це нове відкриття знаменує собою великий науковий прорив у пошуках розшифровки того, як виглядав мегалодон”, – підкреслив автор дослідження Філіп Стернес.
Інші проблеми в оцінці розмірів стародавньої акули полягають у тому, що в хребті, що зберігся, не вистачає 12 або більше хребців. До того ж їхня кількість варіюється навіть у ламноподібних акул – до цього загону належить і велика біла. Ще вчені засумнівалися у розрахунках розмірів щелеп та масштабів всього тіла у 3D-моделі. Ймовірно, тіло мегалодону було стрункішим і довгим, але для подальшого обговорення, як сказав один із членів дослідницької команди Джейк Вуд, необхідно знайти хоча б один повний скелет акули.
Взагалі вивчення цього загадкового стародавнього вигляду акул регулярно приносить сюрпризи. Так, влітку минулого року американські дослідники з’ясували, що мегалодон був теплокровною твариною. Серед акул це рідкість: здебільшого вони холоднокровні, за винятком акули-мако та великої білої.
Температура тіла мегалодону, ймовірно, дорівнювала 27 градусів Цельсія – це досить енерговитратна особливість, адже для підтримки тепла величезному хижакові доводилося з’їдати колосальну кількість їжі. Можливо, саме теплокровність стала ключовим чинником вимирання мегалодону.
