Мрія алхіміків — перетворити звичайні метали на золото — отримала нове дихання у XXI столітті завдяки науковому прориву, який може змінити уявлення про вартість дорогоцінних металів. Американський стартап Marathon Fusion запропонував інноваційний підхід, що ґрунтується на використанні ядерного синтезу, зокрема нейтронного опромінення ртуті, щоб отримати стабільний ізотоп золота — золото-197.
Ідея створення золота не є чимось фантастичним у світі сучасної фізики. Вже десятиліттями прискорювачі частинок, на кшталт Великого адронного колайдера в ЦЕРН, здатні перетворювати одні елементи в інші шляхом зіткнення субатомних частинок. Проте, за надзвичайно високих витрат, вихід дорогоцінного металу мізерний — наприклад, за чотири роки експерименту ALICE вдалося отримати лише 29 пікограмів золота. Для створення лише однієї унції такого золота знадобиться більше часу, ніж існує Всесвіт.
Marathon Fusion запропонував іншу стратегію: використати нейтрони, що утворюються в термоядерному реакторі, щоб опромінити ізотоп ртуті-198. Після захоплення нейтрона ртуть перетворюється на ртуть-197, яка згодом розпадається до стабільного золота-197. Цей процес, хоча й складний, є добре описаним у ядерній фізиці та теоретично здійсненний у межах достатньо потужного потоку нейтронів.
За оцінками розробників, термоядерна електростанція з потужністю один гігават тепла здатна генерувати кілька тонн золота на рік. Для розрахунків команда використала так званий “цифровий двійник” реактора — комп’ютерну симуляцію, яка моделює фізичні процеси синтезу та подальші ядерні реакції. Однак головна проблема полягає в тому, що жоден комерційно діючий термоядерний реактор поки що не існує, і всі теоретичні моделі залишаються неперевіреними на практиці.
Крім того, золото, створене в результаті цього процесу, на початку буде радіоактивним і підлягатиме спеціальному регулюванню як небезпечний відхід. Обробка та очищення такого золота потребуватиме окремих технологічних рішень і часових рамок, перш ніж воно стане придатним для використання в промисловості або ювелірній справі.
Додаткові виклики пов’язані з побудовою самих реакторів. Потрібно створити нові матеріали, здатні витримувати екстремальні умови плазми, і розробити системи штучного інтелекту, що забезпечать стабільність термоядерної реакції. Деякі перспективні концепції, як-от британський проєкт Spherical Tokamak for Energy Production (STEP), можуть стати реальністю лише після 2040 року.
Поки що ідея виробництва золота з ртуті в умовах термоядерного синтезу залишається перспективною теоретичною концепцією. Але якщо технології вдасться реалізувати, світ може стати свідком нового, науково обґрунтованого “золотого буму”, який перевершить найсміливіші фантазії алхіміків минулого.