Науковці попереджають, що до кінця століття океанські хвилі, посилені підйомом рівня моря, можуть досягти священного узбережжя Рапа-Нуї та затопити комплекс Аху Тонгарікі. Це місце, де вже сотні років височать культові кам’яні моаї, опинилося в зоні ризику разом із десятками інших культурних пам’яток острова Пасхи.
Дослідження, проведене командою з Гавайського університету в Маноа та опубліковане в Journal of Cultural Heritage, показало, що вже до 2080 року хвилі зможуть сягати платформи Аху Тонгарікі. Уразливими виявилися щонайменше 51 об’єкт, серед яких і всесвітньо відомі статуї-моаї. Для місцевої громади ці пам’ятки є не лише духовним осередком та символом ідентичності, а й основою туристичної економіки. Науковці попереджають: якщо не вжити заходів, Рапа-Нуї може втратити статус об’єкта всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
Команда дослідників створила цифровий двійник острова та використала комп’ютерні моделі для моделювання хвильової активності за різних сценаріїв підняття рівня моря. Накладаючи результати на геопросторові карти, вони визначили, які об’єкти опиняться під водою. Результати виявилися невтішними, але очікуваними: загроза не в тому, чи станеться руйнування, а в тому, коли саме.
Подібні ризики стоять і перед іншими прибережними територіями світу, зокрема Гаваями, де також є унікальні культурні об’єкти — від стародавніх храмів до поховань предків. Дослідники вважають, що методика, апробована на Рапа-Нуї, може стати універсальним інструментом для прогнозування ризиків і планування заходів із захисту культурної спадщини по всьому Тихому океану.
Наразі вчені працюють над розширенням дослідження, щоб краще зрозуміти масштаби загроз і запропонувати практичні рішення для збереження унікальних об’єктів. Йдеться не лише про інженерні чи екологічні підходи, а й про партнерство з місцевими громадами, адже саме вони визначають, які цінності потрібно захищати насамперед.
Таким чином, майбутнє священних моаї та інших пам’яток острова Пасхи залежить від поєднання науки, політики та спільних дій, які мають розпочатися вже сьогодні, аби через кілька десятиліть хвилі океану не стерли безцінну культурну спадщину з лиця Землі.