Океан готується «відригнути» катастрофу: вчені попереджають про небезпечне накопичення газів
Океан — найбільший союзник людства в боротьбі з антропогенною зміною клімату. За даними Організації Об’єднаних Націй, світові океани виробляють 50 відсотків кисню, яким ми дихаємо, поглинають близько 30 відсотків атмосферного вуглецю та вловлюють 90 відсотків надлишкового тепла, що утворюється внаслідок викидів парникових газів. Без океану ми б були повністю зварені.
Під спокійною поверхнею океану відбувається щось тривожне. За останні десятиліття вчені спостерігають, як глибокі шари води накопичують дедалі більше парникових газів — вуглекислого газу та метану. Ці гігантські резервуари вуглецю працюють як природні сховища, але, як виявляється, їхні межі не безкінечні. Нові дослідження показують, що океан може бути на межі своєрідного «відрижки» — масового вивільнення газів, яке матиме руйнівні наслідки для клімату.
Науковці пояснюють, що океани сьогодні поглинають близько чверті всіх викидів вуглекислого газу, які продукує людство. Це допомагає сповільнити глобальне потепління, але водночас створює небезпечний баланс. У міру того, як вода нагрівається, її здатність утримувати гази зменшується. І в якийсь момент ця природна «губка» може дати збій, почавши повертати накопичене назад в атмосферу. Якщо це станеться, ми побачимо вибухове зростання рівня CO₂ — кліматичний ланцюговий ефект, який людство не зможе швидко зупинити.
Особливо занепокоєння викликають райони Арктики та континентальних шельфів, де у товщі осадів зберігаються величезні запаси метану. Цей газ у 25 разів потужніший за вуглекислий у своєму впливі на потепління. Підвищення температури океану може розтопити метанові гідрати — крихкі кристалічні структури, що утримують газ у твердій формі. Вивільнення навіть невеликої частини цих запасів здатне різко змінити атмосферний баланс і спричинити ефект, який учені вже називають “метановою хвилею”.
Цей потенційний “бурп” океану нагадує природну пастку, яку ми самі активуємо. Поки що глибини стримують гази, але ознаки напруження стають дедалі очевиднішими: зниження рівня кисню, порушення океанічної циркуляції, зміна кислотності води. Деякі комп’ютерні моделі передбачають, що у разі подальшого потепління океан зможе не лише зупинити поглинання вуглецю, а й почне активно його вивільняти. Це створить «позитивний зворотний зв’язок» — процес, коли нагрівання саме себе прискорює.
Вчені закликають не недооцінювати цю загрозу. Океан не мовчить — він накопичує, реагує, терпить. Але навіть у найбільших природних систем є межа. Якщо він справді “видихне” те, що зберігав століттями, наслідки відчує кожен куточок планети — від підвищення рівня моря до раптових кліматичних стрибків. І можливо, цей «бурчок» Землі стане найгучнішим попередженням про те, що з природою більше не можна говорити мовою експериментів.