У рецензованій науковій статті в журналі Classical and Quantum Gravity вчений довів математичну можливість певного виду подорожей у часі без логічних парадоксів. Дослідження виконали Гермен Тобар та Фабіо Коста, які на момент публікації працювали в Університеті Квінсленда. Їхня робота під назвою «Реверсивна динаміка із замкненими часоподібними кривими та свобода вибору» пропонує новий підхід до вирішення відомої проблеми, що стосується парадоксів у теоріях подорожей у часі.
Основна ідея базується на математичній концепції замкнених часоподібних кривих (ЗЧК), яку вперше запропонував Альберт Ейнштейн. За словами дослідників, якщо хоча б дві події у сценарії подорожі у часі залишаються у причинно-наслідковому порядку після повернення, решта подій може відбуватися з урахуванням локальної свободи вибору дій. Це означає, що навіть за наявності ЗЧК можна уникнути логічних суперечностей, які раніше вважалися непреодолимими.
Фабіо Коста пояснює це за допомогою аналогії: уявімо, що людина повертається у минуле, щоб не допустити зараження першої людини коронавірусом — «пацієнта нуль». Якщо їй це вдасться, зникне причина для подорожі у часі, а отже виникне парадокс. Така ситуація здається неможливою, адже обмежує свободу вибору дій у минулому. Проте згідно з математичною моделлю Тобара і Кости, події у часі саморегулюються таким чином, що парадокси не виникають: якщо ви намагаєтеся змінити подію, яка спричинить суперечність, інші обставини коригуються, зберігаючи логічну послідовність.
Це явище має спільні риси з класичною алегорією «рука мавпи»: варто бути обережним із бажаннями, зокрема і в тому, що стосується подорожей у часі. Наприклад, якщо ви спробуєте запобігти поширенню вірусу, у результаті можете самі заразитися і стати «пацієнтом нуль» або це зробить хтось інший. Всі значущі події у хронології будуть підлаштовуватися під такі зміни, щоб уникнути суперечностей.
Для багатьох людей така перспектива може здаватися розчаровуючою, особливо якщо вони мріють змінити ключові історичні моменти, наприклад, зупинити пандемію або запобігти трагедіям. Проте для математиків і фізиків це відкриття має важливе значення, оскільки дозволяє розвивати теорії часу без фатальних логічних колізій. Дослідження узгоджується з результатами квантових експериментів у Лос-Аламосі та поведінкою випадкових прогулянок у низьких вимірах.
Ця наукова робота дає підстави вважати, що майбутні технології подорожей у часі можуть існувати і бути реалізованими без загрози миттєвого виникнення катастрофічних парадоксів. Вона відкриває шлях до експериментів із подорожами у часі, вільних від страху знищити хід подій у всесвіті. Отже, з математичної точки зору, час може бути більш гнучким і стійким, ніж раніше припускали, і можливість безпарадоксних подорожей у ньому стає все більш реалістичною. Джерело