«Теорії — як зубні щітки», — жартують іноді. — «У кожного є своя, і ніхто не хоче користуватися чужою». Це жарт, але коли йдеться про дослідження свідомості — питання про те, як ми взагалі маємо суб’єктивний досвід, — він недалекий від правди.
У 2022 році британський нейронауковець Аніл Сет і я опублікували огляд, у якому перерахували 22 теорії, засновані на біології мозку. У 2024 році, працюючи в ширшому контексті, американський публічний інтелектуал Роберт Кун нарахував понад 200 таких теорій.
На цьому тлі журнал Nature щойно опублікував результати «антагоністичної співпраці» дослідницької групи Cogitate Consortium, яка зосередилася на двох провідних теоріях: теорії глобального нейронного простору (GNWT) і теорії інтегрованої інформації (IIT).
Дві великі теорії зійшлися в поєдинку
За такої кількості ідей і складної суті предмету тестування теорій було нелегкою справою. Обговорення між прихильниками різних підходів часто були гарячими й навіть ворожими.
На особливо критичному етапі у 2023 році — після попереднього оголошення результатів, які Cogitate формально опублікував тепер — багато експертів підписали відкритого листа, в якому стверджували, що теорія інтегрованої інформації не лише хибна, а й узагалі не є науковою.
Проте обидві ці теорії — GNWT та IIT — належать до «великої четвірки» домінуючих у сучасній науці про свідомість (дві інші — це теорії вищого порядку уявлень і локальної рециркуляції — або повторного входу — сигналів).
Складно стисло викласти суть теорій, але обидві пов’язують свідомість з активністю нейронів у різних частинах мозку. Прихильники GNWT та IIT разом із нейтральними теоретиками сформулювали прогнози щодо того, яку активність мозку можна очікувати при наявності свідомості згідно з кожною з теорій.
Прогнози та результати
Група дійшла згоди, що згідно з IIT, свідоме сприйняття має супроводжуватися сталою синхронізацією та активністю сигналів у задній корі мозку. GNWT натомість передбачає, що процес «нейронного запалення» (neural ignition) має супроводжувати як початок, так і кінець стимулу. Крім того, має бути можливо розпізнати, про що людина свідома, за активністю у префронтальній корі.
Результати були неоднозначними
Деякі результати підтвердили прогнози однієї з теорій, інші — ні. Наприклад, команда не виявила сталої синхронізації в задній корі, як передбачає IIT. Водночас GNWT зазнала критики, оскільки не всю інформацію про свідомий досвід вдалося дешифрувати з префронтальної кори, і не вдалося зафіксувати «нейронне запалення» під час першої появи стимулу.
Перемога науки, а не теорій
Хоча дослідження не стало перемогою жодної з теорій, це — велике досягнення для самої науки. Воно означає новий рівень у підході до перевірки гіпотез у дослідженнях свідомості. Часто дослідники шукають підтвердження власних теорій. Але масштаб цієї проблеми став очевидним лише у 2022 році з публікацією важливої статті, підготовленої в тому числі учасниками Cogitate. В ній показано, що можна було передбачити, яку теорію підтримає дослідження, лише на основі його дизайну.
Більшість експериментів зі «спростування» чи підтвердження теорій свідомості проводились їхніми ж прихильниками. Як наслідок, дослідження переважно фокусувались на підтвердженні, а не критиці чи спростуванні теорій.
Без зміни переконань
Одним з головних досягнень цієї співпраці стало те, що ворожі теоретики змогли домовитись про конкретні гіпотези, які можна перевірити експериментально. Це особливо складно, адже обидві теорії подані у дуже абстрактній формі. Ще одне досягнення — проведення однакових експериментів у різних лабораторіях, які не були віддані жодній з теорій.
На початковому етапі команда отримала поради від ізраїльсько-американського психолога Даніеля Канемана, який був ініціатором ідеї «антагоністичної співпраці» у дослідженнях. Канеман застерігав, що навіть якщо результати будуть на користь однієї теорії, це навряд чи змінить чиюсь думку — науковці часто залишаються вірними своїм теоріям навіть перед обличчям протилежних доказів.
Користь ірраціональності
Це вперте тримання за свої погляди може здатися проблемою, але насправді може допомогти розвитку науки — за умови, що існують відповідні механізми для самокорекції. Оскільки ми досі не знаємо, який підхід до свідомості є найбільш вірогідним, наукова спільнота має досліджувати це питання з різних перспектив. Навіть якщо окремі науковці залишаються вірними своїм гіпотезам, це корисно — за умови, що інші їх випробовують і критикують.
Свідомість — важкий горішок
Свідомість — це справді важкий виклик. Ми ще не знаємо, чи вдасться розкрити її таємниці за допомогою сучасних методів, чи для цього потрібна концептуальна або методологічна революція (або і те, і інше). Але зрозуміло одне: щоб розв’язати загадку суб’єктивного досвіду, наукова спільнота має прийняти нову модель колективного дослідження.