Міжнародна група дослідників виявила, що танучий гренландський щит вивільняє стільки ж ртуті, скільки промислові річки Китаю. Як пишуть вчені в статті, опублікованій в журналі Nature Geoscience, важкий метал може потрапляти в харчові ланцюжки, що становить загрозу для рибальства та експорту морепродуктів.
Дослідники оцінили кількість ртуті, що потрапляє з талою водою під фіорди з трьох льодовикових водозборів на південно-західній околиці Гренландского льодовикового щита. Виявилося, що концентрація металу досягає 521-3300 мілімоль на квадратний кілометр в рік, що на два порядки вище, ніж в арктичних річках (4-20 мілімоль на квадратний кілометр в рік). Потоки розчиненої ртуті з південно-західного регіону Гренландії складають близько 10 відсотків глобального річкового потоку і включають експорт метилртуті – найбільш токсичного з’єднання, яке акумулюється в організмі тварин.
Джерелом ртуті, швидше за все, є природне джерело, що ховається під льодовиковим покривом, тобто мова йде не про результат діяльності людини. У той же час льодовики тануть через глобальне потепління, що може утруднити зусилля по скороченню викидів важких металів в навколишнє середовище. Близько 10 відсотків поверхні Землі вкрито льодовиками, і це середовище зазнає швидких змін в результаті підвищення глобальних середніх температур.