На замерзлому морі поблизу Кембридж-Бей у канадській території Нунавут дослідники випробували незвичний спосіб потовщення арктичного льоду. Взимку вони бурять отвори в крижаному покриві та за допомогою насосів викачують морську воду на поверхню. Вона розтікається, замерзає й утворює додатковий шар льоду.
Перші результати дослідження, опублікованого в журналі Earth’s Future, показали, що до кінця зими оброблені ділянки могли бути приблизно на 32 сантиметри товщими за необроблені. Водночас учені поки не знають, чи можна застосувати цей метод на достатньо великій території, щоб помітно вплинути на стан арктичного льоду.
Як вода допомагає нарощувати крижаний покрив
Зазвичай морський лід росте знизу: холодне повітря відводить тепло від океану через крижаний шар. Сніг на поверхні уповільнює цей процес, оскільки добре утримує тепло. Коли дослідники заливають поверхню морською водою, вона змішується зі снігом і замерзає, створюючи новий шар. Водночас холодне повітря отримує кращий доступ до льоду, що може прискорити його подальше наростання знизу.
У сезоні 2024–2025 років команда один або два рази затопила вісім тестових ділянок, використавши до 20 сантиметрів морської води. Поруч залишили три необроблені ділянки для порівняння. До завершення зимового періоду різниця в товщині льоду сягнула 32 сантиметрів. Оброблені ділянки також були світлішими й повільніше танули влітку, хоча зрештою лід там розколовся разом з рештою крижаного покриву затоки.
Чому метод викликає сумніви
Одна з проблем — сіль. Під час замерзання морської води в льоду може залишатися розсіл, а підвищена солоність потенційно впливає на швидкість весняного танення. В одному з ранніх тестів новий лід мав солоність 11–23 проміле, тоді як старіший — близько 5 проміле.
Є й суперечність зі снігом: його менша кількість допомагає льоду рости взимку, але сніговий покрив відбиває сонячне світло. Тому вченим потрібно оцінити повний енергетичний баланс поверхні протягом різних сезонів.
Деякі фахівці вважають технологію способом виграти час, тоді як інші сумніваються, що її можна масштабувати. Директор Національного центру даних про сніг і лід Марк Серрез назвав потовщення льоду тимчасовим рішенням, яке не усуває головної причини його втрати — глобального потепління.
Пізніші випробування дали ще більшу різницю: за словами керівника Real Ice Андреа Чеччоліні, наприкінці травня 2026 року оброблений лід був приблизно на 50 сантиметрів товщим за контрольний. Однак ці результати ще не пройшли рецензування. Дослідники також планують оцінити можливий вплив на дику природу та розглядають автоматизацію процесу.
Головне питання залишається відкритим: чи зможе технологія не лише нарощувати лід узимку на окремих ділянках, а й допомогти йому переживати літо в масштабах усієї Арктики. Без скорочення викидів парникових газів навіть успішні локальні експерименти не усунуть причину танення.