Команда дослідників на чолі зі Смітсонівським національним музеєм природознавства виявила в штаті Аризона вражаючу палеонтологічну знахідку — найдавнішого відомого птерозавра Північної Америки. Йдеться про буквально «крилатого ящера» розміром із чайку, котрий жив приблизно 209 мільйонів років тому — наприкінці тріасового періоду.
Ключова знахідка з печер і попелу
Черепна щелепа нового виду, знайдена серед решток в Петріфайд Форествін Парк — заповідній зоні Аризони, доповнена іншими скам’янілостями (черепи, кістки, риби, крокодилоподібні й навіть стародавні черепахи) — стала ключем до ідентифікації рідкісного птерозавра. За словами Бена Клігмана, палеонтолога зі Смітсонівського музею, знахідка дозволяє унікально відтворити картину життя до великого масового вимирання, що відбулося 201,5 млн років тому.
Характеристики та спосіб життя
- Розмір: невеликий птерозавр — малося на увазі, що він міг би вмоститися на плечі людини.
- Зуби: щелепа містила зуби з ознаками зносу, що вказує на лову риби, зокрема покритої кістячою лускою.
- Назва виду: Eotephradactylus mcintireae, що перекладається як «крилата богиня світанку з попелу», названа на честь волонтерки Сюзанни Макінтайр, яка знайшла скам’янілість.
Значення відкриття
- Епоха: птерозавр жив у тріасі (~209 млн років тому), що робить його другим — після європейських — найстаріших представників цієї групи.
- Екосистема: знахідка доводить співіснування перших кісткових риб, древніх земноводних та ранніх птерозаврів на шляху до масового перетворення життя.
- Палеогеографія: фосилії вказують на розповсюдження птерозаврів і черепах до Пангєї (суперконтиненту) та вихід із-під контролю пізнього тріасу.
Це відкриття — важливий еволюційний «брак» у літописі: ранній птерозавр з Північної Америки з’являється там, де геологічні шари рідко зберігали такі відбитки. Крім того, наукове значення полягає у підтвердженні того, як ранні хребетні пристосувалися до польоту, як вони харчувалися і які екосистеми зорієнтували до наступного великого етапу розвитку життя на Землі.