Під час цифрового та інфрачервоного аналізу дослідники зробили несподіване відкриття: у давньоєгипетському папірусі, якому понад 3300 років, було виявлено сліди своєрідного «коригувального засобу», використаного для виправлення зображення. Йдеться про сцену з ілюстрованого заклинання, де художник, схоже, вирішив змінити форму намальованого шакала.
Фахівці з музею Фіцвільяма в Кембриджі готували до виставки папірус із «Книги мертвих» — збірки заклинань, створених для допомоги померлим у подорожі в потойбічний світ. Конкретний артефакт датується періодом між 1290 і 1278 роками до н.е. і був виготовлений для верховного царського писаря Рамоса. Після його смерті папірус поклали разом із власником у гробницю, де його виявив археолог Вільям Фліндерс Пітрі у 1922 році в районі Седмент-ель-Джебель, приблизно за 70 миль на південь від Каїра.
Під час підготовки експоната дослідники звернули увагу на ілюстрацію до заклинання 117, яке мало допомогти Рамосу безпечно потрапити у загробний світ. На малюнку поруч із писарем зображено божество з головою шакала, ймовірно, Вепвавета — бога війни та полювання. Однак зовнішній вигляд цієї фігури був змінений: уздовж тіла шакала помітні товсті білі лінії пігменту, нанесені поверх оригінального малюнка.
За словами кураторки виставки Гелен Страдвік, ці білуваті мазки використовувалися для корекції форми зображення — вони візуально «звузили» фігуру. Іншими словами, давньоєгипетський художник фактично «відредагував» власну роботу, виправивши пропорції.
Щоб зрозуміти, що саме приховують ці білі нашарування, команда застосувала інфрачервону рефлектографію — метод, який дозволяє «заглянути» крізь верхні шари фарби. Також використовувався 3D-цифровий мікроскоп. Аналіз показав, що білі лінії були навмисно нанесені поверх чорного тіла та задніх лап шакала, змінюючи його форму.
Дослідження також пролило світло на склад цієї «коригувальної суміші». Основний малюнок був виконаний із використанням окису мінералу гантиту з домішками олії, тоді як білий шар складався переважно з кальциту та гантиту. Крім того, у складі пігменту виявили жовтуваті вкраплення, які, ймовірно, додавалися для кращого поєднання фарби з кольором папірусу.
Таким чином, давні єгиптяни вже понад три тисячі років тому використовували своєрідні методи «редагування» зображень. І хоча їхні інструменти суттєво відрізнялися від сучасних коректорів, сам підхід виявився напрочуд знайомим: виправити те, що не зовсім вдалося з першого разу.