Теплові хвилі в Північному Льодовитому океані стануть новою кліматичною реальністю

Морські хвилі спеки стануть регулярним явищем в Арктиці найближчим часом і є продуктом вищих антропогенних викидів парникових газів – як показано в дослідженні, щойно оприлюдненому доктором Армінех Баркхордаріан з Кластеру передового досвіду дослідження клімату CLICCS Гамбурзького університету.

З 2007 року умови в Арктиці змінилися, що підтверджено даними, опублікованими сьогодні (13 лютого) у журналі Nature Communications Earth&Environment. У період з 2007 по 2021 рік окраїнні зони Північного Льодовитого океану пережили 11 хвиль морської спеки, що спричинило підвищення середньої температури на 2,2 градуса Цельсія вище сезонної норми та тривало в середньому 37 днів. З 2015 року арктична морська спека спостерігається щороку.

Найпотужніша на сьогодні спека в Північному Льодовитому океані була у 2020 році; він тривав протягом 103 днів, з піковою інтенсивністю температури, яка на чотири градуси Цельсія перевищувала середнє довгострокове значення. Імовірність виникнення такої спеки без впливу антропогенних парникових газів становить менше одного відсотка, як підрахувала команда Баркхордаряна з кластеру передового досвіду CLICCS. Таким чином вони звузили кількість ймовірних кліматичних сценаріїв в Арктиці. Згідно з дослідженням, річна морська спека буде нормою.

Арктика вступила в нову фазу

У дослідженні Баркхордарян також вперше доводить, що хвилі тепла виникають, коли морський лід рано та швидко тане після зими. Коли це відбувається, значна кількість теплової енергії може накопичуватися у воді до моменту досягнення максимуму сонячної радіації в липні.

«У 2007 році в Арктиці почався новий етап, — говорить Бархордарян, експерт зі статистики клімату. «Товстішого, кількарічного льоду стає все менше, тоді як відсоток тонкого, сезонного льоду постійно зростає». Однак тонкий лід менш міцний і тане швидше, дозволяючи сонячному випромінюванню, що надходить, нагрівати поверхню води.

Офіційно це вважається морською спекою, коли температура на поверхні води перевищує 95 відсотків значень за останні 30 років протягом принаймні п’яти днів поспіль.

«Не тільки постійна втрата морського льоду, але й теплі води можуть мати серйозні негативні наслідки для екосистеми Арктики», — каже Бархордарян. Харчові ланцюги можуть зруйнуватися, рибні запаси можуть скоротитися, а загальне біорізноманіття може зменшитися.

Чи відповідальні люди?

Дослідження атрибуції дозволяє нам порівняти, як розвивався б світ без людського впливу. Для цього дослідження розрахунки були зосереджені на ймовірності виникнення кожної хвилі спеки у світі без антропогенних парникових газів. Крім того, Баркхордарян та її команда переглянули супутникові дані та використали для свого аналізу пов’язані кліматичні моделі.