Амазонський ліс колись був одним із найефективніших природних способів вилучення вуглекислого газу з атмосфери. Але тепер деякі його частини роблять протилежне — викидають більше вуглецю, ніж поглинають.
Ця зміна — серйозний сигнал тривоги. Вона показує, що рішення щодо клімату мають базуватися лише на перевірених фактах. А це означає — мати надійні, незалежні способи відстеження парникових газів. І саме супутникові технології тепер виходять на передову.
Супутники спостерігають за Землею з орбіти
Відстежувати рівень вуглецю з поверхні Землі складно. Часто дані ґрунтуються лише на оцінках — скільки палива спалює завод або скільки дерев висаджено. Такі звіти корисні, але вони можуть не показувати реальну картину.
Тут на допомогу приходять супутники спостереження Землі. Завдяки десятиліттям технологічних розробок Європейського космічного агентства (ESA), вчені отримують чіткі незалежні дані прямо з космосу. Ці супутники стежать за станом лісів і атмосфери, допомагаючи визначити, скільки саме вуглецю рухається між суходолом і небом.
Вуглецевий бюджет
Одне з ключових понять у кліматичній науці — вуглецевий бюджет, тобто кількість вуглекислого газу, яку людство ще може викинути, не перевищивши ціль Паризької угоди — обмеження потепління до +1,5°C.
Станом на січень 2025 року залишковий вуглецевий бюджет становить близько 235 гігатонн. За нинішніх темпів цей ліміт може бути вичерпаний уже за шість років. Щоб відстежувати ситуацію, науковці мають точно знати: скільки вуглецю потрапляє в атмосферу — і скільки його природні «поглиначі» (океани та ліси) можуть звідти забрати.
Океани — досить стабільні. А от лісові поглиначі — ні. Навіть невеликі зміни у вуглецевому балансі тропічних лісів можуть мати величезні наслідки. Наприклад, порушення на площах менш ніж 5 акрів спричинили 90% втрат біомаси між 1990 і 2020 роками, хоча займали лише 15% уражених територій.
RECCAP-2: поєднуючи дані
Проєкт ESA RECCAP-2 безпосередньо займається цією проблемою. Він поєднує супутникові спостереження, польові дослідження та комп’ютерне моделювання, щоб з’ясувати, куди саме «тече» вуглець — і звідки він надходить. Так створюються регіональні вуглецеві бюджети, які можна порівняти з національними звітами. І нинішні результати виглядають тривожно.
Амазонія втрачає здатність утримувати вуглець
Ліси басейну Амазонки щороку поглинають близько 14% усього вуглецю, який засвоюють рослини на Землі. Але між 2010 і 2020 роками вони втратили 370 мільйонів тонн вуглецю — переважно у південно-східній частині регіону.
Втрати зростають, і ризик досягнення «точки неповернення», після якої ліс не зможе відновитися, збільшується. У північній півкулі хвойні та помірні ліси займають 41% світових лісових площ, але з 2016 року багато з них перетворилися з поглиначів вуглецю на джерела його викидів. Посухи, лісові пожежі та зміни клімату лише погіршують ситуацію.
Лісові «поглиначі» слабшають
Ліси Європейського Союзу колись утримували близько 10% парникових викидів ЄС, але тепер цей показник зменшується. Причини — вирубки, старіння насаджень, хвороби й часті посухи. Це ускладнює досягнення цілі вуглецевої нейтральності до 2050 року.
При цьому лише 6% з 35 гігатонн вуглецю, поглинутого суходолом між 1992 і 2019 роками, потрапило в живу рослинність. Решта осіла в ґрунтах, мертвій деревині та інших неживих середовищах — «прихованих» сховищах вуглецю, які часто недооцінюють.
Захист старих лісів — ключ до стабільності
Нові дерева можуть вирости, але навіть після відновлення ліс повертає лише чверть вуглецю, втраченої після вирубки. Тому захист недоторканих старовікових лісів має вирішальне значення — їхню здатність зберігати вуглець неможливо повністю відновити.
Більшість країн і далі оцінюють свої викиди за приблизними методами — на основі діяльності. Але Міжурядова група експертів з питань зміни клімату (IPCC) закликає використовувати незалежні вимірювання, щоб зробити дані точнішими й процес — прозорішим.
Саме такі методи — поєднання супутникових спостережень і атмосферного моделювання — розробляє команда CCI RECCAP-2, надаючи державам інструменти для реальної оцінки власного прогресу.
«Порівняння результатів інверсійного моделювання з національними звітами про викиди може регулярно застосовуватись для моніторингу ефективності кліматичної політики та виконання країнами своїх обіцянок», — зазначила Сімонетта Келі, директорка програм спостереження Землі ESA.
Джерело: пресреліз Європейського космічного агентства (ESA).