Літній морський лід Антарктиди зменшився до одного з найнижчих рівнів за всю історію спостережень, скоротившись на 30% відносно середнього історичного показника.
Вчені не впевнені, чи це свідчить про нову довготривалу тенденцію, чи є тимчасовим коливанням. Використовуючи супутникові дані за майже п’ять десятиліть, дослідники відстежують драматичні глобальні втрати морського льоду, зокрема в Арктиці, де зимове покриття також близьке до рекордних мінімумів. Загалом планета втратила площу морського льоду, еквівалентну території східної частини США.
Історичний мінімум морського льоду Антарктиди
Влітку 2025 року морський лід Антарктиди досяг одного з найнижчих рівнів за всю історію спостережень, зрівнявшись із другим найменшим мінімальним показником за 47 років супутникових даних, згідно з NASA та Національним центром даних про сніг і лід (NSIDC).
1 березня 2025 року площа морського льоду в літній мінімум склала 1,98 млн квадратних кілометрів (764 тис. квадратних миль), що видно на карті вище. Це приблизно на 30% нижче середнього показника за 1981–2010 роки, який становив 2,84 млн квадратних кілометрів (1,10 млн квадратних миль).
Як вчені визначають і відстежують морський лід
Вчені визначають площу морського льоду як загальну територію, де принаймні 15% поверхні вкрито льодом. Жовта лінія на карті показує медіанне значення площі льоду за лютий у період з 1981 по 2010 рік, що означає, що половина зафіксованих у цей період площ була більшою за цю лінію, а половина — меншою.
«Поки що не ясно, чи Південна півкуля увійшла в нову норму з постійно низьким рівнем льоду, чи це тимчасова фаза, яка згодом повернеться до попередніх рівнів», — сказав Вальт Майєр, науковець з NSIDC.
Супутники показують довгострокові тенденції танення льоду
Для аналізу вчені переважно використовують супутники Програми метеорологічних супутників оборони (DMSP), які вимірюють випромінювання Землі в мікрохвильовому діапазоні. Це природне випромінювання відрізняється між відкритою водою та морським льодом, причому лід яскраво виділяється на супутникових знімках у мікрохвильовому діапазоні. Мікрохвильові сканери також можуть проникати крізь хмари, що дозволяє вести щоденні глобальні спостереження. Дані DMSP доповнюються історичними джерелами, включаючи інформацію, зібрану між 1978 і 1985 роками супутником Nimbus-7, який спільно експлуатували NASA та Національне управління океанічних і атмосферних досліджень (NOAA).
Глобальне скорочення площі морського льоду
У той час як морський лід Антарктиди досягав літнього мінімуму, морський лід Арктики наближався до найнижчого зимового рівня за всю історію супутникових спостережень. Загалом, у середині лютого цього року глобальна площа морського льоду скоротилася більш ніж на 2,5 млн квадратних кілометрів (1 млн квадратних миль) у порівнянні з середнім показником до 2010 року. Загалом Земля втратила площу морського льоду, еквівалентну території континентальної частини США на схід від річки Міссісіпі.