Нове дослідження вчених із Каліфорнійського університету в Лос-Анджелесі та Університету Баффало показало несподіваний зв’язок між одомашненням картоплі та еволюцією людського метаболізму. Як виявилося, звичайна сьогодні культура могла вплинути на те, як організм людей навчився перетравлювати крохмаль — і навіть на генетичний відбір у популяціях стародавніх жителів Анд.
Картопля як рушій еволюції
Першими, хто почав вирощувати картоплю, були корінні народи Анд. Цей багатий на крохмаль продукт став основою їхнього раціону задовго до того, як поширився по всьому світу. Саме в цьому регіоні сьогодні спостерігають найвищу кількість копій гена AMY1, який відповідає за вироблення ферменту амілази — ключового для розщеплення крохмалю.
Вчені встановили, що природний відбір почав активно «підсилювати» людей із більшою кількістю копій цього гена приблизно 6–10 тисяч років тому — саме тоді, коли картопля стала масовою їжею в Андах.
Ген, який допоміг вижити
Ген AMY1 відповідає за вироблення амілази в слині. Чим більше його копій має людина, тим ефективніше її організм починає розщеплювати крохмаль ще на етапі травлення.
Дослідники проаналізували ДНК сучасних жителів Анд, зокрема носіїв мови кечуа, та порівняли її з геномами інших популяцій світу. Результат виявився показовим: у перуанських андійців у середньому близько 10 копій AMY1 — більше, ніж у будь-якої іншої дослідженої групи.
Для порівняння, у деяких інших популяцій, наприклад у майя, цей показник становить близько 6 копій.
Еволюція без “стрибків”
Науковці підкреслюють, що еволюція не додає нові гени миттєво — вона радше «відсіює» ті варіанти, які менш ефективні. Люди з меншою кількістю копій AMY1 мали менше шансів передати свої гени наступним поколінням, тоді як носії більшої кількості копій отримували перевагу.
За розрахунками дослідників, навіть невелика різниця — близько 1,24% переваги за покоління — з часом могла радикально змінити генетичну структуру популяції. Як зазначив професор Омер Гоккюмен, це класичний приклад того, як еволюція «шліфує» популяцію, а не створює її з нуля.
Чи вплинув європейський контакт?
Вчені також враховували історичний фактор — різке скорочення населення Америки після прибуття європейців у XV столітті. Проте аналіз показав, що підвищена кількість копій AMY1 сформувалася задовго до цього періоду, ще в епоху активного землеробства в Андах.
Це означає, що саме дієта, а не пізні демографічні катастрофи, стала головним фактором генетичних змін.
Що це означає сьогодні
Дослідження відкриває ширше питання: як сучасне харчування може впливати на майбутню еволюцію людини. Якщо наші предки адаптувалися до картоплі, то сучасна дієта — з великою кількістю оброблених продуктів і глобальних харчових звичок — також потенційно може залишати свій генетичний слід. Вчені наголошують: людський метаболізм — це не застигла система, а результат постійної взаємодії з довкіллям і їжею.
Як підсумувала дослідниця Ебіґейл Бігем, навіть популярні уявлення про «палеодієту» не враховують головного: люди вже не раз еволюційно пристосовувалися до нових харчових умов — і продовжують це робити сьогодні. Джерело