Археологи й біологи зазирнули у буквально неприємний, але надзвичайно показовий бік життя римських солдатів на північному кордоні імперії. Дослідження стародавніх каналізаційних стоків у форті Віндоланда поблизу Адріанового валу показало: легіонери воювали не лише з ворогами за муром, а й із небезпечними паразитами всередині власного гарнізону.
Фортеця на краю Римського світу
Віндоланда розташована на території сучасного Нортумберленду в Англії, неподалік Адріанового валу — грандіозної оборонної споруди, зведеної у II столітті нашої ери. Вал захищав римську провінцію Британія від північних племен і залишався важливим військовим об’єктом аж до кінця IV століття.
Сам форт відомий винятковою збереженістю органічних матеріалів. Тут знайшли тисячі дерев’яних табличок із особистими листами, наказами та списками, а також понад п’ять тисяч шкіряних римських черевиків. Тепер до цього списку додалися й сліди хвороб, які переслідували мешканців форту.
Що знайшли в давній каналізації
Міжнародна команда науковців з Кембриджського та Оксфордського університетів проаналізувала осад із каналізаційного каналу, що відводив відходи з громадської вбиральні лазневого комплексу III століття. Загалом дослідили 50 зразків ґрунту з дев’ятиметрового стоку, який вів до струмка за межами форту.
Під мікроскопом учені виявили яйця одразу трьох кишкових паразитів: аскарид (круглих червів), волосоголовців і найпростіший організм Giardia duodenalis. Уперше в історії було молекулярно підтверджено наявність лямблій у Римській Британії.
Невидимий ворог солдатів
Усі ці паразити поширюються через погану гігієну — забруднену воду, їжу або руки. Аскариди можуть виростати до 30 сантиметрів у довжину, волосоголовці — до 5 сантиметрів, а Giardia, хоч і мікроскопічна, здатна викликати важкі спалахи діареї.
За словами дослідниці Марісси Леджер, такі інфекції могли призводити до недоїдання, хронічної втоми, спазмів і тривалої діареї. Римські лікарі знали про глистів, але ефективних методів лікування практично не мали. У результаті хвороби могли тягнутися тижнями або навіть місяцями, серйозно підриваючи боєздатність солдатів.
Особливо небезпечною була лямблія в теплу пору року. Вона легко поширюється через воду і може заражати десятки людей одночасно, викликаючи зневоднення, різку втрату ваги та виснаження.
Каналізація не рятувала
Цікаво, що Віндоланда мала громадські вбиральні та систему стоків — на той час це вважалося ознакою цивілізованого життя. Проте, як зазначають науковці, навіть така інфраструктура не захищала від фекально-оральних інфекцій.
Подібну картину вже спостерігали в інших римських військових таборах — в Австрії, Нідерландах і Шотландії. Натомість у великих містах, таких як Лондон чи Йорк, знаходять більш різноманітний набір паразитів, зокрема стрічкових червів, пов’язаних зі споживанням риби та м’яса.
Що це говорить про життя римлян
Дослідження давніх паразитів допомагає краще зрозуміти повсякденне життя людей минулого, їхні хвороби та умови існування. За словами керівників розкопок, ці знахідки руйнують романтизований образ римських гарнізонів.
Життя на північному кордоні імперії було не лише холодним і вологим, а й фізично виснажливим через постійні хвороби. До списку бід, які переслідували римського солдата, цілком можна додати серйозні проблеми зі шлунком. Невидимий ворог, що ховався в каналізації, іноді був не менш небезпечним, ніж ворог за стінами форту.