Розкрито приховані механізми, як океан утримує вуглець

У величезному океані під його поверхнею розгортається захоплююча історія – історія про несподівану подорож вуглецю та його виживання глибоко в морських відкладеннях. Органічний вуглець, один із найплідніших гравців на Землі, не відповідає очікуванням, зберігаючи середовище, де він повинен природним чином розкладатися. Ця стійкість натякає на приховані можливості океану як резервуара вуглецю, який тихо впливає на кліматичний баланс планети. Це цікаве явище, яке роками спантеличило вчених.

Інструменти боротьби зі зміною клімату

Чому так багато вуглецю зберігається в морських відкладеннях, протистоячи розкладанню, яке зазвичай повертає його в атмосферу? Відповіді на цю загадку не лише розкривають складні процеси в природі, але й пропонують багатообіцяюче розуміння пом’якшення кліматичних змін. Дослідження, проведене вченими з Університетів Манчестера та Університету Лідса, пролило нове світло на зберігання вуглецю в океані. Експерти визначили два процеси, які відіграють значну роль у збереженні органічного вуглецю під дном океану. Ці два процеси — «сорбція», тобто поглинання вуглецю мінералами, і «молекулярна трансформація», яка стосується перетворення менших реакційноздатних молекул у більші, менш реакційноздатні. Ці нові відомості можуть скеровувати стратегії обмеження викидів вуглецю з океанів, пропонуючи надійні інструменти в глобальній боротьбі зі зміною клімату.

Розуміння процесів збереження вуглецю

Дослідники присвятили цьому проекту кілька років, створюючи комплексну модель, яка враховує ширший діапазон процесів збереження вуглецю, ніж будь-коли раніше. Ці процеси включають захоронення в осадах, гідроліз (розпад вуглецю у воді), сорбцію та молекулярну трансформацію. Модель порівнювали з даними реального світу, зібраними з океанських відкладень. Результати були вражаючими. Згідно з розрахунками команди, ефективність збереження вуглецю в океані майже втричі вища, ніж оцінки попередніх моделей. Крім того, нова модель забезпечує більш точне передбачення того, скільки органічного вуглецю заблоковано під водою.

Нові шляхи управління викидом вуглецю

Потім дослідники поєднали свою модель зі штучним інтелектом, щоб визначити невід’ємну роль процесів збереження вуглецю.

«Розуміння того, як і чому вуглець зберігається в морських відкладах, має вирішальне значення, якщо ми хочемо використовувати або відтворити ці природні процеси для боротьби зі зміною клімату», — сказав д-р Пейман Бабахані, провідний дослідник дослідження. «Наші висновки проливають світло на механізми, які раніше не помічалися, пропонуючи нові шляхи управління викидом вуглецю. Штучний інтелект, який часто сприймають як чорну скриньку, став потужним інструментом, якщо застосувати його правильно, допомагаючи нам зрозуміти складні екологічні процеси».

Потужні механізми зберігання вуглецю в океані

Дослідження підкреслює ключову роль сорбції та молекулярної трансформації в циклі вуглецю. У поєднанні ці два процеси захищають органічну речовину від розкладання у верхньому шарі океанських опадів і транспортують її глибше. Цей багатошаровий захист гарантує, що вуглець залишається ізольованим протягом тривалого періоду часу, зменшуючи його потенціал для створення парникових газів в атмосфері. З часом збережений вуглець може метаморфозуватися в нафту або газ, ефективно запобігаючи його викиду в атмосферу у вигляді вуглекислого газу. Такі природні механізми не тільки служать буфером проти зростаючих викидів, але також є моделлю для інноваційних методів управління вуглецем. Нову модель можна використовувати для вивчення стратегій пом’якшення наслідків зміни клімату, таких як удобрення океану, пропонуючи масштабовані рішення та проблиск надії в боротьбі зі зміною клімату.

Збереження вуглецю в океані

Унікальна здатність океану блокувати вуглець підкреслює його вирішальну роль у підтримці екологічного балансу Землі. Процеси сорбції та молекулярної трансформації, як виявлено в цьому дослідженні, підкреслюють ключову роль океану у збереженні вуглецю в морських відкладах. Ці природні механізми не тільки не дозволяють вуглецю потрапляти в атмосферу, але й створюють можливості імітувати ці процеси для посиленого поглинання вуглецю. Використовуючи дані цього дослідження, вчені могли б досліджувати океанські рішення, які відповідають глобальним кліматичним цілям. Розуміння цих природних процесів може прокласти шлях для інноваційних стратегій боротьби зі зростанням викидів вуглецю, починаючи від збільшення накопичення вуглецю в осадах і закінчуючи розробкою практик сталого управління морським середовищем. Повний текст дослідження опубліковано в журналі Nature Geoscience.