Під товщею океану можуть ховатися ресурси, без яких складно уявити сучасну техніку. Вчені знаходять на морському дні незвичайні відклади, багаті на рідкісноземельні елементи, нікель, кобальт, мідь та інші важливі метали. І тепер стає зрозуміло, де саме їх варто шукати.
Один із найцікавіших напрямів — глибоководні відклади Тихого океану. Біля японського острова Мінаміторі дослідники підняли з глибини близько 6 кілометрів приблизно 50 тонн донного мулу.
Аналіз показав значну частку середніх і важких рідкісноземельних елементів. Серед них — ітрій, гадоліній і диспрозій, які використовують у високотехнологічних галузях, зокрема в електроніці, медицині та виробництві потужних магнітів.
Найцінніше може лежати просто в мулі
Здавалося б, звичайний морський мул навряд чи може бути цінним. Але саме в ньому рідкісноземельні елементи можуть накопичуватися протягом дуже тривалого часу.
Нове дослідження показало ще одну цікаву деталь: у глибоководних відкладах рідкісноземельні елементи можуть перебувати у формі, з якої їх відносно легко вилучати за допомогою хімічної обробки.
Вчені пов’язують це з особливою структурою мінеральної основи відкладів. Рідкісні елементи не обов’язково міцно «запечатані» всередині кристалів — значна їх частина знаходиться у менш упорядкованій фазі навколо нанокристалів. Це важливо, адже спосіб, у якому метал знаходиться в породі, безпосередньо впливає на складність його видобутку.
Є ще один океанічний «склад металів»
Рідкісноземельний мул — лише один із типів потенційних ресурсів. На величезних абісальних рівнинах лежать так звані поліметалічні конкреції — невеликі округлі утворення, які іноді нагадують картоплю.
У них можуть одночасно міститися марганець, нікель, кобальт і мідь, а також рідкісноземельні елементи. Такі поля особливо відомі в зоні Кларіон—Кліппертон у центральній частині Тихого океану.
Є й інший тип родовищ — кобальтові залізомарганцеві кірки на підводних горах. Вони можуть містити кобальт, нікель, мідь, телур і рідкісноземельні елементи. Тобто океанічне дно фактично приховує одразу кілька різних типів потенційних родовищ.
Але дістати метал із дна — ще не означає його видобути
Саме тут починається найскладніша частина. Промисловий видобуток на таких глибинах потребує величезної техніки, складної логістики та нових технологій переробки. Крім того, глибоководні екосистеми надзвичайно мало вивчені.
Поліметалічні конкреції, наприклад, є домівкою для великої кількості організмів. Тому їхнє вилучення може пошкодити екосистеми, які відновлюватимуться дуже повільно.
Попри це, інтерес до таких ресурсів стрімко зростає. Причина проста: світові потрібні дедалі більші обсяги металів для електромобілів, акумуляторів, електроніки, енергетики та високотехнологічного виробництва.
Японія вже планує масштабне випробування видобутку рідкісноземельного мулу біля Мінаміторі у 2027 році. Воно має показати, чи можна не просто знайти ці ресурси, а й реально піднімати та переробляти їх у промислових масштабах.
Можливо, наступна велика «золота лихоманка» відбуватиметься не на суші, а за кілька кілометрів під поверхнею океану. Але перш ніж почати діставати багатства з морського дна, людству ще доведеться відповісти на головне питання: чи не виявиться ціна такого видобутку занадто високою для самої океанічної екосистеми.