Знахідка мільйонолітніх знарядь на Сулавесі змінює уявлення про морські подорожі доісторичних людей
Унікальні кам’яні знаряддя, знайдені на індонезійському острові Сулавесі, змушують вчених переглянути уявлення про перші морські подорожі стародавніх людей. Команда дослідників з Університету Гріффіта та Національного агентства з досліджень і інновацій Індонезії (BRIN) виявила на півдні острова сліди діяльності гомінінів віком понад 1,04 мільйона років. Відкриття стало першим переконливим доказом того, що предки людини змогли подолати глибоководний морський бар’єр значно раніше, ніж вважалося раніше.
Сім кам’яних артефактів були виявлені на ділянці Каліо, що нині є кукурудзяним полем, але в плейстоценову епоху представляло собою річкову місцевість. Саме тут, ймовірно, доісторичні люди полювали, обробляли здобич і виготовляли знаряддя. Знахідки — це гострі крем’яні відщепи, які використовувалися для обробки м’яса або рослин.
Вік інструментів вдалося визначити за допомогою комплексного аналізу: палеомагнітного дослідження пісковику, в якому вони були знайдені, та прямого датування кістки дикого свиняча поруч. Це дозволило точно зафіксувати вік знарядь — понад 1,04 мільйона років.
Це відкриття відсуває дату першої присутності гомінінів на Сулавесі щонайменше на 800 тисяч років назад у порівнянні з попередніми знахідками. До цього найдавнішим підтвердженим слідом людської активності на острові вважалися артефакти з місця Талепу, датовані приблизно 194 тисячами років тому. Ще раніше, на острові Флорес, було виявлено знаряддя віком 1,02 мільйона років на стоянці Воло Сеге.
Значущість нової знахідки полягає не лише у віці артефактів, але й у факті морського перетину. Сулавесі знаходиться за межами так званої лінії Воллеса — біогеографічного кордону, що відокремлює азійську фауну від унікальної островної екосистеми. Для того, щоб потрапити на Сулавесі, стародавні люди мали здійснити морську подорож через глибокі протоки. Це означає, що вже понад мільйон років тому гомініни були здатні на складні навігаційні дії.
Проте особистість творців цих знарядь залишається загадкою. Дослідники не знайшли жодних останків людей на місці розкопок. Це породжує питання: чи були це представники Homo erectus, які, за припущенням, могли освоювати острови цього регіону, чи, можливо, інший невідомий науці вид?
Професор Адам Брамм, який очолював дослідження, припускає, що на Сулавесі міг існувати унікальний шлях еволюції. На острові Флорес раніше була знайдена людина виду Homo floresiensis — так званий «хоббіт», який, ймовірно, виник шляхом острівного карликового розвитку від більшого предка. Однак Сулавесі — набагато більший і екологічно різноманітніший острів. Тож, за словами Брамма, еволюційна траєкторія тут могла бути зовсім іншою.
Ця знахідка підкреслює високий рівень адаптивності доісторичних людей та їхню здатність до інновацій у надзвичайно складних умовах. Хоча питання про конкретний вид гомінінів, що створили знаряддя, залишається відкритим, сам факт їхньої присутності на Сулавесі понад мільйон років тому є важливим етапом у розумінні заселення Південно-Східної Азії. Дослідження було опубліковане у журналі Nature.