Виявлення поховання доби вікінгів у регіоні Тренделаг у Норвегії поставило перед археологами історичну загадку. Надзвичайно добре збережена могила містила останки жінки, яку поховали з гребінцевими мушлями, акуратно й свідомо розміщеними біля її рота. Це не лише перший відомий випадок для дохристиянських поховань вікінгів, а й ситуація, що не має очевидних аналогів в опублікованих археологічних матеріалах.
«Найдивовижніше — це дві гребінцеві мушлі, розміщені біля рота померлої жінки», — каже археолог Реймонд Соваж з Норвезького університету науки і технологій (NTNU). «Подібна практика раніше не була відома для дохристиянських поховань у Норвегії. Ми поки що не знаємо, що означає ця символіка».
Поховання ще не було офіційно описане в науковій публікації, однак попередній каталог знахідок робить наявність мушель ще більш загадковою. Перші ознаки існування могили з’явилися завдяки пошуковцю з металодетектором Рою Сьоренгу, який під час обстеження поля в населеному пункті Б’югн, у фюльке Тренделаг, виявив бронзову фібулу, типову для епохи вікінгів.
Він разом із власником землі Арве Іннстрандом повідомив музей NTNU та раду фюльке Тренделаг, які направили фахівців для розслідування. Детальніше обстеження поля виявило поховання жінки, що датується добою вікінгів — само по собі це рідкісна знахідка, адже кислотність норвезьких ґрунтів зазвичай швидко й повністю руйнує людські рештки.
Хоча значна частина поховання справді деградувала за століття після смерті жінки, збережених елементів вистачило, щоб археологи змогли встановити кілька ключових фактів про неї. Зокрема, були знайдені дві овальні фібули, які кріпилися до лямок сукні, а також кільцева пряжка, якою застібали нижній одяг.
«Могила доби вікінгів містить останки жінки, похованої в типовому для IX століття вбранні та з характерним набором прикрас», — пояснює Соваж. «Це свідчить про те, що вона була вільною і, ймовірно, одруженою жінкою — можливо, господинею ферми».
Втім, гребінцеві мушлі не мають жодних відомих прецедентів. Вони були розміщені по обидва боки щелепи жінки: зовнішній бік мушель був звернений назовні, лінії з’єднання — у напрямку вилиць, а вентральні краї — ближче до шиї.
Також у могилі знайшли кілька пташиних кісток, ретельно розкладених, імовірно, від крил — елемент поховання, що має деякі відомі аналоги. Найвідоміший приклад — 6000-річне поховання в Данії, де немовля було обережно покладене на крило лебедя поруч із матір’ю.
У різні періоди та в різних культурах гребінцеві мушлі мали символічне значення, однак нічого подібного не відомо для Скандинавії IX століття. У грецькій і римській античності, наприклад, гребінцева мушля асоціювалася з Афродітою (Венерою) та символізувала родючість, народження й жіночність.
Лише приблизно з XI століття мушля набула потужного християнського символізму паломництва та духовної подорожі. Хоча таке значення могло б відповідати поховальному обряду, воно з’явилося через багато століть після цього поховання, тому не може бути застосоване до Норвегії IX століття.
В інших регіонах світу численні поховання містили мушлі або їхні фрагменти, іноді навіть далеко від моря. Так, у поховальних комплексах неолітичної та бронзової доби в Польщі двостулкові мушлі, зокрема Spondylus, пов’язувалися з багатством, престижем і далекими торговельними контактами.
Отже, хоча археологи поки що не можуть пояснити, чому саме це поховання містило гребінцеві мушлі, інші докази того, що морські мушлі часто мали символічне значення впродовж історії, а також їхнє ретельне розміщення в цій могилі свідчать про важливість цього елементу для людей, які її поховали.
Наразі дослідники працюють над тим, щоб дізнатися більше про жінку й з’ясувати, чи мала вона якийсь зв’язок з іншим похованням, датованим VIII століттям, раніше знайденим на цьому ж полі.
«Ми дослідимо скелет, законсервуємо предмети та візьмемо зразки для датування й аналізу ДНК», — каже Соваж. «Мета — дізнатися більше про цю людину та можливу спорідненість із попередньою знахідкою з цього ж місця».