Дивний диск, який вважали підробкою, виявився астрономічним інструментом, зробленим в Андалусії у ХІ столітті. А написи трьома мовами свідчать про науковий та культурний обмін між мусульманами, іудеями та християнами. Історик Федеріка Джиганте (Federica Gigante) з Кембриджського університету (Великобританія) під час підготовки лекції про ісламські предмети у середньовічній Європі випадково зайшла на сайт музею Мініскальчі-Еріццо у Вероні (Італія). Це приватний музей, у якому перебуває спадщина Людовіко Москардо, італійського колекціонера XVII століття. На одній із фотографій вона помітила диск, що стоїть у кутку.
На запит власники музею відповіли, що не знають нічого про цей предмет та вважають його підробкою. Але Джиганте виявила, що другий каталог музею Москардо, випущений у 1672 році, давав такий опис колекції: «У цьому музеї знаходяться мідні астролябії, що підходять для [користувачів] багатьох мов і легко показують усі будинки планет».
Оскільки колекція неодноразово переходила з рук до рук, вважалося, що до цього дня всі астролябії втрачені. Джиганте припустила, що це не так і на фотографії якраз астролябія. Вона вирушила до Верони для детального вивчення предмета. Результати свого дослідження доктор Джіганте виклала у статті, опублікованій у журналі Nuncius.
Автор проаналізувала конструктивні характеристики інструменту, а також стиль гравіювання та розташування шкал. Вона дійшла висновку, що астролябію виготовили в Андалусії в XI столітті і вона одна із найстаріших, зроблених ісламськими майстрами. Основна частина написів на астролябії виконана арабською в’яззю. І це стосується не лише назв сузір’їв чи інших загальноприйнятих для таких інструментів позначень. З одного боку пластини написано арабською «для широти Кордови, 38°30’», а з іншого — «для широти Толедо, 40°».
Дуже часто майстер залишав на інструменті свій підпис та дату виготовлення. На звороті тимпана (деталь астролябії) андалуського приладу є такий напис: / صنعة يونس[…]لاسحاق, тобто «для Ісаака […]/ робота Іони». На думку Джиганте, її вигравірували через деякий час після виготовлення астролябії, ймовірно, для пізнішого власника.
Імена Ісаак та Іона можуть бути єврейськими іменами, написаними арабською в’яззю. Ця деталь дозволяє припустити, що у певний момент предмет перебував у зверненні в єврейській громаді сефардів в Іспанії, де арабська була розмовною мовою. На другій додатковій пластині нанесені координати широт Північної Африки. Якоїсь миті, мабуть, астролябія опинилася в Марокко чи Єгипті.
Але не лише арабська в’язь покриває астролябію. Частина підписів продубльована на івриті. Єврейські позначення було додано до астролябії не однією рукою. Один набір доповнень вирізаний глибоко та акуратно, тоді як інший набір перекладів дуже легкий, нерівний та свідчить про недосвідченість гравера. Автор роботи вважає, що ці доповнення та переклади на іврит свідчать про те, що у певний момент предмет залишив Іспанію чи Північну Африку та циркулював серед єврейської діаспори в Італії, де арабську мову не розуміли, а натомість використовували іврит.
Джиганте звертає увагу на те, що один із написів на івриті, вигравіруваний акуратно над арабською відміткою широти 35°, говорить «34 з половиною», а не «34 ½». На її думку, це говорить про те, що гравер не був астрономом чи виробником астролябій. Інші написи на івриті є перекладами арабських назв астрологічних знаків: Скорпіон, Стрілець, Козеріг, Водолій, Риби та Овен.
На всіх сторонах пластин астролябії є трохи подряпані позначки з цифрами сучасного вигляду. Тут необхідне уточнення. Незважаючи на те, що цифри, якими ми зараз користуємося, називаються арабськими, у XI столітті ісламські майстри півдня Іспанії використовували цифри іншого виду.
Крім того, на астролябії подряпано кілька слів італійською або вульгарною латиною. Федеріка Джиганте вважає ймовірним, що ці доповнення були зроблені у Вероні, коли астролябія потрапила за межі єврейської громади і перейшла до рук християн.