Мексиканська затока, одна з найважливіших екосистем Західної півкулі, опинилася під серйозною загрозою через зростаюче забруднення мікропластиком. Ці крихітні частинки, які утворюються внаслідок руйнування пластикових відходів або потрапляють у довкілля у вигляді мікрогранул, дедалі частіше виявляють у воді, донних відкладах та живих організмах. Їхня наявність свідчить про нову, менш помітну, але не менш небезпечну форму антропогенного тиску на океанічні системи.
Мікропластик легко поглинається планктоном, дрібними ракоподібними та рибами, стаючи частиною харчових ланцюгів. Це створює серйозний ризик для всієї екосистеми, адже токсичні речовини, що адсорбуються на поверхні частинок, накопичуються в тканинах морських організмів і можуть підніматися ланцюгом до великих хижаків. У результаті порушується природний баланс, а токсини зрештою можуть потрапити і до організму людини через споживання морепродуктів.
Проблему загострює те, що Мексиканська затока є регіоном інтенсивного судноплавства, промислового рибальства та нафтовидобутку. Потоки стічних вод і пластикового сміття з прибережних міст сприяють накопиченню забруднень у прибережних зонах, які слугують розсадниками для молоді багатьох видів риб і морських безхребетних. Водночас морські течії розносять мікропластик на великі відстані, роблячи його практично всюдисущим.
Науковці попереджають, що наслідки цієї тенденції можуть стати катастрофічними для біорізноманіття. Зниження чисельності видів, порушення репродуктивних процесів та мутації у морських організмів — лише частина потенційних загроз. Проте проблема має і глобальний вимір: затока є важливою ланкою у світовій продовольчій системі, а деградація її екосистем поставить під удар і економіку прибережних регіонів.
Експерти наголошують на необхідності термінових заходів — від скорочення виробництва одноразового пластику та вдосконалення систем утилізації до впровадження міжнародних норм, що обмежують потрапляння пластикових відходів у моря. Без рішучих дій мікропластик може перетворити Мексиканську затоку з одного з найпродуктивніших морських регіонів світу на зону екологічної кризи, наслідки якої відчуватимуть покоління.
Дорожня карта дій
У дослідженні брали участь не лише досвідчені вчені, а й студент бакалаврату з Технологічного інституту Джорджії, який надав дані про поширення видів. Їхні спільні зусилля виходять за рамки простого документування проблеми. Визначаючи конкретні джерела забруднення, дослідження пропонує інструменти для цілеспрямованого очищення та запобігання.
«Важливо показати, як найсучасніші інструменти моделювання можна використовувати для вирішення проблем прибережних зон, що цікавлять широку громадськість», – сказав Бракко.
«Дещо легше підвищити обізнаність про ризики, пов’язані із забрудненням пластиком (лише одна з багатьох антропогенних загроз), пов’язуючи його з рибами, черепахами та дельфінами, ніж просто надавати карти ймовірного розподілу пластику».