Акули відомі своєю унікальною здатністю постійно втрачати й відновлювати зуби, що забезпечує їм неперевершену ефективність у полюванні. Проте нове дослідження вчених з Університету імені Генріха Гейне в Дюссельдорфі показало, що навіть ця природна перевага може виявитися недостатньою перед викликами змін клімату.
Основна загроза для хижаків походить від підкислення океану — процесу, при якому рівень pH морської води знижується через зростання викидів вуглекислого газу. За словами біолога Максиміліана Баумана, навіть надміцні зуби акул, побудовані з мінералізованих фосфатів, виявилися вразливими до корозії в умовах підвищеної кислотності. Вони створені для розрізання м’яса, але не для опору хімічному руйнуванню.
Зниження pH призводить до дефіциту кальцію та фосфору — ключових елементів, необхідних не лише для коралів і молюсків, а й для регенерації зубів у самих акул. У новій роботі дослідники проаналізували понад пів тисячі зубів чорнопера рифової акули, зібраних в акваріумі. Частину зразків піддали впливу штучно створеної морської води зі зниженим рівнем pH, що імітував прогнозовані умови океану до 2300 року, коли кислотність зросте майже вдесятеро.
Вже через вісім тижнів експерименту на поверхні зубів, занурених у більш кисле середовище, з’явилися тріщини, отвори та ознаки структурного руйнування. Хоча у двовимірних зображеннях такі зуби виглядали масивнішими через нерівності поверхні, їхня міцність суттєво знижувалася. Це означає, що навіть мікроскопічні пошкодження можуть перетворитися на серйозну загрозу для хижаків, які залежать від гострих та витривалих зубів, щоб вижити.
Особливо вразливими виявляються види, які змушені постійно тримати роти відкритими для дихання, підставляючи зуби під безперервний вплив агресивного середовища. Бауман попереджає, що навіть незначне зниження pH може завдати непоправної шкоди видам, які повільно відновлюють зуби, або призвести до накопичення дрібних ушкоджень, що з часом знижують ефективність у полюванні.
Збереження нинішнього середнього рівня pH океану, близького до 8,1, є критично важливим не лише для акул, а й для всієї морської екосистеми. Ослаблення головної зброї цих хижаків може вплинути на їхні популяції, а зрештою порушити баланс у харчових ланцюгах океану.