Механічний витвір мистецтва, створений у 1775 році для зображення виверження Везувію в Італії, вперше ожив.
Чудовий механічний шедевр, задуманий ще у 1775 році для імітації виверження вулкана Везувій в Італії, був реалізований уперше — через 250 років після своєї появи. Ця сучасна репродукція стала можливою завдяки поєднанню передових технологій та креативності двох студентів-інженерів із Мельбурнського університету.
Оригінальна ідея належала серу Вільяму Гамільтону, який служив послом Великої Британії в Неаполі та на Сицилії між 1765 і 1800 роками. Будучи відданим вулканологом, Гамільтон прагнув поєднати мистецтво з наукою, створивши механізм, що відтворював би яскраве видовище вулканічної активності за допомогою руху та світла.
Натхненна аквареллю 1771 року «Нічний вид потоку лави» британсько-італійського художника П’єтро Фабріса, сучасна версія втілює задум Гамільтона, використовуючи світло та рух, щоб імітувати сяйво лавових потоків і виверження. Хоча немає доказів, що оригінальний пристрій був коли-небудь створений, детальний ескіз, який зберігається в Муніципальній бібліотеці Бордо, став вирішальним джерелом для його сучасної реконструкції.
Доктор Річард Гіллеспі, старший куратор факультету інженерії та інформаційних технологій, ініціював проєкт і керував його розробкою.
«Цілком символічно, що рівно через 250 років наші студенти оживили цей сплячий проєкт», — сказав він. «Це чудовий приклад наукової комунікації. Людей у всьому світі завжди захоплювала величезна сила вулканів».
Переосмислення історії за допомогою сучасних інструментів
Студентка магістратури з мехатроніки Сіньюй (Жасмін) Сюй та студент магістратури з машинобудування Юджі (Енді) Цзен протягом трьох місяців створювали пристрій у студентській майстерні The Creator Space. Використовуючи сучасні матеріали та технології — зокрема лазерне різання деревини й акрилу, програмоване світлодіодне освітлення та електронні системи керування — вони переосмислили механізм Гамільтона для сучасної аудиторії.
«Проєкт відкрив безліч можливостей для навчання. Я вдосконалила свої навички програмування, паяння та практичного застосування фізики», — сказала пані Сюй.
Пан Цзен зазначив, що цей досвід показав йому новий погляд на інженерну творчість:
«Це був фантастичний спосіб розвинути практичні навички розв’язання проблем. Ми навіть зіткнулися з подібними труднощами, що й Гамільтон. Світло потрібно було спроектувати та збалансувати так, щоб механізми залишалися прихованими від очей».
Інженер-дослідник Ендрю Когіос, який керував студентами, наголосив, що їхній ентузіазм і наполегливість сприяли величезному прогресу:
«Від вибору матеріалів і 3D-друку до усунення несправностей електроніки — співпраця з Юджі та Сінью була надзвичайно плідною. Такий досвід, що доповнює університетське навчання, чудово готує їх до майбутньої кар’єри».