Великі озера — одна з найхарактерніших і найзначніших природних особливостей Північної Америки. Разом вони містять близько 20% всіх поверхневих запасів прісної води на планеті та займають площу понад 243 000 квадратних кілометрів. Хоча їх часто розглядають як єдину систему, кожне з цих озер має унікальний підводний рельєф.
Інфографіка вище показує максимальну глибину кожного з Великих озер, наочно підкреслюючи контрасти, сформовані льодовиками, геологічними процесами та часом.
Дані для візуалізації представлені WorldAtlas і ґрунтуються на вимірах NOAA, а також на географічних даних Natural Earth. Беззаперечним лідером за глибиною є Верхнє озеро. При максимальній глибині 406 метрів воно не лише найглибше серед Великих озер, а й найглибше прісноводне озеро в США. Його колосальний обсяг води перевищує сумарний обсяг усіх чотирьох інших Великих озер разом узятих.
Чому глибина важлива
Глибина озера відіграє ключову роль у формуванні температури води, її циркуляції, екосистеми та навіть судноплавних маршрутів. Глибокі озера, як правило, повільніше прогріваються і підтримують особливі форми водного життя порівняно з мілководними.
Озеро Мічиган займає друге місце за глибиною — 281 метр. На відміну від інших озер, воно повністю розташоване на території Сполучених Штатів. Його глибини забезпечують інтенсивні комерційні судноплавні шляхи та підтримують різноманітну водну екосистему.
Озеро Онтаріо має максимальну глибину 244 метри, незважаючи на те, що за площею поверхні воно є найменшим серед Великих озер.
Озеро Гурон, що досягає 229 метрів у глибині, здається дрібнішим на фоні інших, проте завдяки своїм великим розмірам містить величезний обсяг води.
Озеро Ері виділяється як найдрібніше серед Великих озер: його максимальна глибина становить лише 64 метри. Невелика глибина дозволяє озеру швидко прогріватися влітку та порівняно легко замерзати взимку.