Сліди організмів, виявлені в відкладеннях на глибині 7,5 кілометрів під поверхнею океану, показують, як організми, що живуть у морських глибинах, створюють своє власне середовище. Аналіз кернів осадових відкладень з Японської западини Тихого океану, представлений у Nature Communications, відкриває докази риття та живлення цих глибоководних мешканців.
Зона Хадаль — найглибша частина океану, розташована на глибині понад 6 км і складається з довгих вузьких ізольованих жолобів. Мало відомо про екосистеми в цих середовищах і ще менше про біотурбацію (переробка відкладень морського дна живими організмами), що є ключовим процесом, що впливає на кругообіг поживних речовин і функціонування екосистеми. Крім того, сліди, залишені біотурбуючими організмами, такими як нори, можуть служити записом поведінки організмів в екосистемі.
Юссі Ховікоскі та його колеги проаналізували 20 кернів осадових відкладень із глибини 7,5 км у Японському жолобі голоценових відкладень. Рентгенівське сканування було використано для вивчення структури осаду та об’єднано з геохімічними даними та даними про розмір зерен із самого осаду. На основі цих кернів автори змогли показати, що осад утворюється гравітаційними потоками — подіями, коли осад та інші матеріали осідають на морському дні з країв траншеї вище.
Автори демонструють, як ці відкладені відкладення спочатку колонізуються та біотурбуються організмами, які використовують нові багаті поживними речовинами та насичені киснем донні відкладення. Серед ранніх колонізаторів потенційно могли бути голотурії (широко відомі як морські огірки). Автори припускають, що, коли органічна речовина розкладається, донний осад стає кисневим. Ця остання фаза колонізації характеризується наявністю видів безхребетних, які використовують мікробні спільноти.
Документування та опис цих слідів у глибоководних відкладеннях є важливим для проливання світла на погано вивчену екосистему, підсумовують автори.