Відкриття Nanotyrannus: маленький хижак був справжньою окремою істотою, а не юним T. rex
Десятиліття суперечок у палеонтології, здається, завершилися: дослідники підтвердили, що Nanotyrannus — це не юний Tyrannosaurus rex, а окремий вид маленького хижака, який справді існував у мезозойську еру.
Нове дослідження, опубліковане у журналі Science 4 грудня 2025 року, було проведене командою вчених під керівництвом Крістофера Гріффіна з Прінстонського університету та Ешлі Поаста з Музею штату Небраска. У центрі уваги опинилася одна рідкісна деталь: кістка під’язикового апарату (hyoid), що збереглася разом із черепом голотипу Nanotyrannus у Клівлендському музеї природознавства.
За допомогою мікроскопічного аналізу структури кістки, відомого як гістологія кістки, дослідники визначили: тварина на момент смерті вже досягла дорослого віку. Це означає, що скелет не належав юному T. rex, а представляв окремий вид.
“Ця кістка під’язикового апарату показала закономірності росту, які свідчать про зрілість або близькість до неї,” — пояснює Поаст. — “Тож ми можемо з упевненістю зберегти назву Nanotyrannus, бо цей хижак явно не перетворювався на Tyrannosaurus rex.”
Розміри та історія відкриття
Nanotyrannus досягав приблизно 18 футів у довжину, що значно менше, ніж понад 40 футів у дорослого T. rex. Череп голотипу був знайдений ще в 1942 році і спершу віднесений до роду Gorgosaurus. У 1988 році його перекласифікували як Nanotyrannus lancensis. Нове дослідження остаточно підтвердило, що цей хижак є справжнім окремим видом.
“Наукова спільнота довгий час вважала, що череп належав молодому T. rex,” — зазначає Гріффін. — “Але аналіз hyoid показав зрілість тварини, і ми зрозуміли, що пора переглянути ці припущення.”
Нова методика для старіння динозаврів
Поаст використовував гістологію кістки для порівняння Nanotyrannus з сучасними родичами динозаврів — страусами, алігаторами та ящірками — а також іншими скам’янілостями. Результати демонструють, що кістка hyoid може бути так само корисною для визначення віку, як ребро чи стегнова кістка. Це відкриває нові можливості для дослідження навіть обмежених знахідок.
Екологічні наслідки
Підтвердження Nanotyrannus як окремого виду також змінює уявлення про екосистему того часу.
“Уявіть, що в одному середовищі мешкали як великий, так і маленький хижак,” — каже Поаст. — “Це має значні наслідки для розуміння динаміки екологічних ланцюгів та вимирання динозаврів.”
Таким чином, Nanotyrannus повертається у палеонтологічну історію як мініатюрний, але реальний представник мезозойської фауни, а нові методи дослідження кісток можуть допомогти вченим по-новому вивчати життя динозаврів.