На перший погляд, може здатися, що сучасні інженери та давні ремісники не мають нічого спільного. Проте нещодавні дослідження свідчать про протилежне: техніки ткацтва, яким понад 9,5 тисячі років, можуть стати основою для створення інноваційних метаматеріалів, що використовуватимуться в робототехніці та інших високотехнологічних галузях.
Вчені звернули увагу на структури стародавніх тканин, які створювалися шляхом переплетення волокон у складні візерунки. Такі системи виявилися не лише естетично привабливими, а й механічно надзвичайно стійкими. Сучасні комп’ютерні моделі показали, що принципи ткацтва можуть забезпечити матеріалам унікальні властивості — одночасну гнучкість і міцність, здатність розподіляти навантаження та швидко відновлюватися після деформацій.
Метаматеріали, створені за подібними принципами, уже розглядаються як перспективна основа для нових поколінь роботів. Вони зможуть рухатися більш природно, витримувати високі механічні навантаження та працювати в агресивних середовищах. Така гнучкість стане особливо важливою для м’якої робототехніки, яка імітує рухи живих організмів.
Окрім робототехніки, ці розробки можуть знайти застосування в архітектурі, авіації та навіть у виробництві захисного одягу. Використання принципів ткацтва дозволяє поєднати давні знання з сучасними технологіями моделювання й 3D-друку, що відкриває новий напрямок у матеріалознавстві.
Таким чином, інновації майбутнього нерідко народжуються на стику найдавніших традицій і новітніх технологій. Стародавнє мистецтво ткацтва, яке колись слугувало для створення побутових речей, сьогодні може стати фундаментом для розробки матеріалів, що визначатимуть вигляд роботів і техніки наступних десятиліть. Висновки були опубліковані в журналі Physical Review Research.