30 липня 2025 року поблизу східного узбережжя Камчатки стався потужний землетрус магнітудою 8,8, який спричинив цунамі, хвилі якого дісталися аж до Гаваїв та узбережжя материкової частини США. Хоча це підземне поштовх стало одним із найсильніших зафіксованих у новітній історії, наслідки виявилися менш катастрофічними, ніж очікувалося. Деякі прибережні міста Камчатки зазнали серйозних пошкоджень, але в багатьох інших регіонах, включно з Японією, яка розташована ближче до епіцентру, хвилі виявилися меншими від прогнозованих, і багато попереджень про цунамі згодом було скасовано.
Феномен відносно слабкого цунамі після такого масштабного землетрусу має геологічне пояснення. Стихія виникла внаслідок зіткнення Тихоокеанської тектонічної плити з північноамериканською, яка заходить далеко на схід Росії. В цьому регіоні одна плита занурюється під іншу — процес, відомий як субдукція. Таке зіткнення спричиняє накопичення напруження, яке зрештою вивільняється в вигляді різких зсувів земної кори.
Згідно з даними Геологічної служби США, швидкість зближення плит у цьому регіоні становить приблизно 80 міліметрів на рік — одна з найвищих у світі. При таких умовах енергія накопичується роками й вивільняється раптово на площі контактної зони, яка може охоплювати до 400 на 150 кілометрів. У результаті — миттєве зміщення морського дна, що спричиняє переміщення величезних об’ємів води та формування хвиль цунамі.
Однак характер підземного поштовху вплинув на масштаб катастрофи. На відміну від цунамі в Суматрі 2004 року чи в Японії 2011 року, нинішній землетрус мав дещо глибший епіцентр — на глибині понад 20 кілометрів. Через це вертикальне зміщення морського дна було меншим, а сама деформація відбувалася менш раптово. Це зменшило обсяг води, яку було витіснено, а отже, і силу хвиль.
Цунамі, які утворюються внаслідок таких глибинних зрушень, подорожують океаном зі швидкістю до 700 кілометрів на годину. Вони майже непомітні для суден у відкритому морі, але на мілководді біля узбереж вони сповільнюються та виростають у висоту, перетворюючись на потужні припливи, що накочуються на берег.
Саме через відносно незначне вертикальне зміщення морського дна та меншу миттєвість вибуху, хвилі виявилися меншими за очікування. Цим пояснюється й те, чому низка попереджень про цунамі була скасована задовго до досягнення хвиль берегової лінії.
Подія вкотре підтверджує складність прогнозування цунамі навіть за умови точної фіксації параметрів землетрусу. Важливу роль відіграє не лише сила підземних поштовхів, а й їхня глибина, геометрія зіткнення плит, а також конфігурація морського дна та берегової лінії.