Арктика щороку проходить свій природний цикл: взимку морський лід наростає, а навесні та влітку поступово тане. Зазвичай максимальна площа льодового покриву формується у березні. Однак у 2026 році цей показник знову опинився на тривожному рівні — 14,29 мільйона квадратних кілометрів, що повторює найнижчий максимум за весь період супутникових спостережень, які ведуться з 1979 року.
Однією з ключових зон, яка вплинула на такий результат, стало Баренцеве море — регіон на окраїні Північного Льодовитого океану. Воно розташоване між архіпелагом Шпіцберген, Землею Франца-Йосифа та Новою Землею і відіграє важливу роль не лише для клімату, а й для рибальства, судноплавства та наукових досліджень. Саме тут учені зафіксували аномально низький рівень льоду.
Супутникові знімки показали, що в середині березня лід у північній частині Баренцевого моря був не лише розрідженим, а й дуже тонким. У деяких районах він повністю зник, відкривши ділянки відкритої води там, де зазвичай у цей період ще має зберігатися щільний покрив. Особливо помітними були розриви льоду поблизу Землі Франца-Йосифа та Нової Землі.
Дані супутника ICESat-2 підтвердили: товщина льоду також значно зменшилася. І хоча подібні тенденції спостерігалися й раніше, цього разу ситуація виявилася більш масштабною — зона тонкого або відсутнього льоду поширилася значно далі на північ.
Причина такого явища криється не лише в локальних погодних умовах. У випадку Баренцевого моря ключову роль відіграє велика атмосферна циркуляція. Потужні повітряні потоки приносять у регіон тепле й вологе повітря з Північної Атлантики, що прискорює танення льоду. Цікаво, що ці процеси можуть починатися за тисячі кілометрів — наприклад, у тропічних районах поблизу Індонезії. Атмосферні збурення там здатні за один-два тижні «докотитися» до Арктики, змінюючи погодні умови на півночі.
Для порівняння, на протилежному боці Арктики — в Охотському морі — ситуація інша. Там льодовий покрив переважно сезонний і значно тонший, а його зміни більше залежать від місцевих вітрів. Вони можуть або стискати кригу, роблячи її товстішою, або розтягувати, що сприяє її швидшому таненню. Тобто в цьому регіоні вирішальну роль відіграють локальні фактори, а не глобальні атмосферні процеси.
Таким чином, Баренцеве море стає своєрідним «індикатором» кліматичних змін в Арктиці. Саме тут найяскравіше проявляється вплив глобальних атмосферних процесів на льодовий покрив. І результати 2026 року ще раз підтверджують: навіть віддалені куточки планети можуть безпосередньо впливати на стан крижаного щита на півночі Землі.