У глибині іспанської печери Дес-Куб’єрта археологи виявили знахідку, яка змушує по-новому поглянути на світогляд неандертальців. Йдеться не просто про сліди стоянки чи залишки їжі, а про десятки черепів великих тварин, свідомо принесених до вузької галереї печери приблизно 70–50 тисяч років тому — в пізньому середньому палеоліті.
Не просто кістки
Розкопки в Дес-Куб’єрті тривають із 2009 року. Один із культурних шарів одразу привернув увагу дослідників: у ньому знайшли велику кількість кам’яних знарядь мустьєрської традиції — археологічної культури, тісно пов’язаної з неандертальцями Європи.
Проте ще більш вражаючим виявився склад тваринних решток. У шарі зафіксовано верхні частини черепів щонайменше 35 великих травоїдних: 28 биків або турів, п’яти оленів і двох носорогів. Водночас інші частини скелетів — щелепи, кінцівки, хребці — майже повністю відсутні.
Такий вибірковий склад одразу поставив питання: це випадковість чи свідома дія?
Сліди повторюваної практики
Команда під керівництвом археологині Люсії Вільяескуси з Університету Алькали провела комплексне дослідження. Вчені проаналізували просторове розташування кісток і кам’яних артефактів, особливості геологічних відкладів, ступінь збереження матеріалу, а також реконструювали фрагментовані черепи.
Результати показали: спочатку в галерею впала маса каміння, утворивши конус уламків. І лише після цього неандертальці почали приносити сюди черепи. Причому робили це не одноразово. Між окремими скупченнями зафіксовано часові розриви, що свідчать про повторювані епізоди використання печери.
Отже, це не був випадковий склад решток після полювання. Перед нами — тривалий, структурований процес.
Ритуал, символ чи практичність?
Навіщо неандертальцям були потрібні саме черепи, та ще й із рогами? Однозначної відповіді поки що немає. Проте сама вибірковість — концентрація саме черепних коробок великих травоїдних — є надзвичайно рідкісним явищем в археології.
Череп — найвиразніша частина тіла тварини, пов’язана з її «обличчям» і рогами. У багатьох пізніших культурах саме такі елементи мали символічне значення: вони могли позначати силу, статус або духовні уявлення.
Хоча ми не можемо безпосередньо приписати неандертальцям конкретні ритуали, повторюваність і тривалість практики натякають на щось більше, ніж просто господарську діяльність. Це могла бути форма колективної пам’яті, традиції або навіть символічного осмислення навколишнього світу.
Новий погляд на складність неандертальців
Знахідки з Дес-Куб’єрти додають важливий аргумент до сучасної дискусії про когнітивні можливості неандертальців. Сьогодні дедалі більше даних свідчить, що вони мали розвинені соціальні структури, користувалися символами, прикрасами й, можливо, здійснювали ритуальні практики.
Поєднання геологічного аналізу, просторових досліджень і тафономії (вивчення процесів руйнування та збереження решток) показало, що накопичення черепів не було одноразовою подією. Це була тривала, повторювана поведінка, яка передавалася в межах групи.
Можливо, ми ніколи не дізнаємося точного сенсу цих дій. Але сама їхня впорядкованість свідчить: неандертальці були значно складнішими, ніж тривалий час вважалося. І печера Дес-Куб’єрта стала ще одним вікном у їхній загадковий внутрішній світ.