Як люди, ми часто забуваємо, що наші найдавніші предки були істотами, схожими на мавп. Попри очевидні відмінності — наші великі мозки, унікальні риси обличчя, складну мову — є одна особливість, яка стала справжнім еволюційним проривом: здатність ходити на двох ногах. Але коли ж саме наші пращури спустилися з дерев і вперше випрямили спину, ступивши на землю?
Відповідь на це запитання може дати АРДІ — 4,4-мільйонорічний скелет самки виду Ardipithecus ramidus, знайдений у пустелі Ефіопії ще 1994 року. Вона старша навіть за знамениту «Люсі» майже на мільйон років і допомагає вченим розкрити таємницю того, як саме ми стали прямоходячими істотами.
Арді — найдавніший відомий частковий скелет гомініна. Її вид уперше описали ще в 1925 році під назвою Australopithecus ramidus, але лише сучасні технології дозволили зрозуміти справжню унікальність цих решток. Біологічний антрополог Томас Пранг із Вашингтонського університету в Сент-Луїсі разом із командою довів, що Арді вже вміла ходити вертикально, проте ще зберігала здатність хапатися за гілки ногами — її стопа нагадувала мавпячу. Це свідчить, що вона перебувала на перехідному етапі між життям у кронах дерев і пересуванням землею.
Дослідження, опубліковане в журналі Communications Biology, кидає виклик старим уявленням про нашого спільного предка з шимпанзе. Раніше вважалося, що він був «універсальною» деревною мавпою, проте результати Пранга натякають: наші предки еволюціонували з африканської мавпи, яка вже частково адаптувалася до життя на землі.
Людина розумна (Homo sapiens) належить до клади Homo-Pan, куди входять також шимпанзе, бонобо та інші вимерлі гомінінові види. Це частина ширшої групи, до якої належать і горили. І хоча деякі науковці вважають, що Ardipithecus ramidus була ближчою до людини, ніж до мавпи, Арді радше поєднує в собі обидві риси. Її великий палець на нозі пристосований для хапання, але будова таза й основи черепа показує, що тіло вже починало пристосовуватись до двоногого руху.
Особливо цікавою для дослідників стала кістка під назвою таранна (talus) — друга за розміром у стопі. Вона відповідає за передачу ваги тіла між ногою й гомілкою, а також дозволяє виконувати рухи, важливі для балансування під час ходи. У мавп ця кістка допомагає лазити, у людей — ходити прямо. У Арді вона має форму, проміжну між обома варіантами: ширша, ніж у мавп, але ще не настільки, як у сучасних людей. Це свідчить про поступову еволюцію від лазіння до ходіння на двох ногах.
Дослідники також виявили, що співвідношення розмірів передньої частини стопи до маси тіла в Арді ближче до людського, ніж до мавпячого. Іншими словами, її ноги вже були «налаштовані» на те, щоб підтримувати вагу тіла під час вертикального пересування. Та попри це, Арді ще могла ходити на чотирьох, коли було потрібно — ознака, що підкреслює її перехідний характер.
Отже, Ardipithecus ramidus демонструє момент, коли наші предки буквально зробили перші кроки до людяності. Від дерев до землі, від чотирьох ніг до двох — саме так еволюція поступово формувала тіло, здатне до ходьби, а згодом і до створення цивілізацій. Завдяки Арді ми розуміємо: стояти прямо — не просто фізична особливість, а символ того, як людство піднялося над природою, щоб одного дня подивитися на неї з висоти власного зросту.