Вчені з Копенгагенського університету (KU) за допомогою аналізу ДНК виявили походження поневолених африканців, звільнених британцями, а потім кинутих на віддаленому острові в Атлантичному океані. Дослідження опубліковано в The American Journal of Human Genetics.
Великобританія отримала величезну вигоду від торгівлі рабами. У період із 1562 по 1807 рік країна використала 2,7 мільйона поневолених африканців для розвитку економіки Британії та своїх колоній. У 1833 році вона оголосила про відміну рабства і почала боротьбу з рабовласницькими судами. Приблизно 27 тисяч рабів з Африки було викрадено із захоплених кораблів у період з 1840 по 1867 рік і поміщено на острів Святої Єлени в рамках спроби Великобританії викорінити трансатлантичну работоргівлю.
Африканців, які пережили тяжкі умови подорожі, помістили на карантин у долині Руперта на острові Св. Олени. Вісім тисяч не пережили зневоднення, дизентерію, віспу та недоїдання. Деякі з тих, хто вижив, були повернуті до Африки або вивезені до Вест-Індії, а іншим було дозволено залишитися на острові.
Частини Африки, з яких вони відбували, досі були предметом припущень. У новому дослідженні ДНК, виділену з кісток 20 людей, порівняли з геномами більш ніж трьох тисяч сучасних африканців із 90 популяцій країн Африки на південь від Сахари.
Результати багато в чому відповідали історичним документам: 17 із 20 осіб були чоловіками; викрадені люди належали до різних груп, з різними мовами та звичаями. Вони походили з різних груп населення, розташованих між північною Анголою та Габоном. Це співвідноситься з тим, що работоргівля перемістилася північ із Центральної Анголи у ХІХ столітті.
«Я думаю, що це дослідження ілюструє, як давня геноміка може бути використана для відновлення давно втрачених аспектів життя та досвіду поневолених та інших маргіналізованих співтовариств, чиї історії часто опускалися з письмових джерел або навмисно ховалися», — зазначив доцент кафедри геноміки в Копенгагенському університеті Ханнес Шредер. Джерело