Експедиція до дна Великої Блакитної Діри, що розташована біля узбережжя Белізу в Центральній Америці, повернулася з тривожними висновками. Після вивчення 30-метрового (98-футового) осадового керна, витягнутого з дна цієї карстової воронки, вчені виявили, що кількість тропічних циклонів значно зросла за останні 5700 років. І ця тенденція не лише продовжиться — вона досягне піку через зміну клімату.
«Було ідентифіковано загалом 694 шари подій. Вони демонструють чітку регіональну тенденцію до зростання штормової активності на південному заході Карибського басейну, що відповідає орбітальному зсуву зони міжтропічної конвергенції», — пише команда під керівництвом геонауковця Домініка Шмітта з Університету Гете у Франкфурті, Німеччина.
«Екстраполяція на XXI століття вказує на безпрецедентне зростання частоти тропічних циклонів, спричинене потеплінням епохи Індустріалізації».
Велика Блакитна Діра — популярне місце для занурень з аквалангом, яке понад 50 років тому прославив океанограф Жак-Ів Кусто. Її глибина сягає 124 метрів, і вона є захищеним притулком для морських мешканців від мінливих погодних умов океану.
Є ще одна особливість цієї стабільності: будь-які відкладення, що потрапляють усередину, залишаються незворушними. Послідовні шари мінералів на дні утворюють своєрідний архів, що зберігає сліди великих подій — зокрема циклонів, які перемішують воду та приносять нові осади.
«Завдяки унікальним умовам середовища — зокрема відсутності кисню на дні та розшарованим водам — дрібні морські осади могли осідати практично без порушень у Великій Блакитній Дірі», — пояснює Шмітт.
«У керні вони виглядають як річні кільця дерев: шари змінюються за кольором від сіро-зеленого до світло-зеленого в залежності від вмісту органіки».
Отримання керна — це делікатна процедура, яка передбачає буріння дна океану та обережне витягування довгого вертикального циліндра. Під час аналізу вчені визначають, які шари були створені різними процесами. Сильні події, такі як циклони, залишають по собі шари з більшими зернами осадів. Отже, вчені ретельно аналізують керн, шукаючи ці шари, які відрізняються за кольором та структурою.
«Штормові шари, або темпестити, чітко відрізняються від осадів, що утворилися за спокійної погоди: вони мають більший розмір зерен, інший склад і колір — від бежевого до білого», — каже Шмітт.
Велика Блакитна Діра утворилася як вапнякова печера під землею, що підтверджується гігантськими сталагмітами в її глибині. Вона стала карстовою воронкою під час останнього льодовикового періоду, коли обвалилася її стеля, і згодом була затоплена морською водою, перетворившись на унікальну морську екосистему.
Команда вивчала керн, який охоплює останні 5700 років історії. За цей час вони виявили 694 «шари подій», які пов’язали з тропічними циклонами. Ці дані дозволили дослідникам простежити, як змінювалася частота циклонів з часом. Керн продемонстрував стабільне зростання активності циклонів протягом 5700 років.
«Ключовим фактором став зсув екваторіальної зони низького тиску на південь», — каже Шмітт. «Ця зона, відома як зона міжтропічної конвергенції, впливає на місця формування штормів в Атлантиці та визначає їх траєкторії у Карибському басейні».
Однак вчені також виявили короткотермінові коливання в частоті циклонів, пов’язані з теплими та холодними періодами в кліматичній історії Землі: більше циклонів відбувається під час потеплінь. З огляду на ці тенденції, нас може чекати небувалий сплеск активності тропічних циклонів. За останні 20 років тут сталося дев’ять таких подій — частота, яка не відповідає природним кліматичним коливанням.
«Наші результати свідчать про те, що лише в цьому столітті над цим регіоном може пройти приблизно 45 тропічних штормів і ураганів», — каже біоседиментолог Еберхард Ґішлер з Університету Гете у Франкфурті. «Це значно перевищує природну варіативність за останні тисячоліття».
Дослідження команди було опубліковане в журналі Science Advances.