Що, якщо я скажу вам, що за сотню світлових років від нас у сузір’ї Лева є планета, атмосфера якої пахне життям? Так, ви не дочули. Йдеться про реальні дані, отримані суперсучасним космічним телескопом «Джеймс Вебб». Цей неймовірний інструмент, здається, вловив щось таке на планеті K2-18b, від чого біжать по спині мурашки і частішає пульс у астрономів по всьому світу. Заінтриговані? Ще б пак! Адже це може бути найсильніший натяк на те, що ми не самотні у Всесвіті.
Познайомимося ближче: Що за цей звір K2-18b?
Перш ніж розбиратися із запахами, давайте подивимося на саму планету. K2-18b — це не просто якась там кулька газу або розпечений камінь. Вона знаходиться в так званій «населеній зоні» своєї зірки. Це означає, що умови там теоретично дозволяють існувати рідкій воді на поверхні — а вода, як ми знаємо, є ключовим інгредієнтом для життя земного типу.
Знаходиться ця красуня за 124 світлові роки від нас. Не ближнє світло, звісно, пішки не дійти. І вона помітно більша за Землю: маса більша майже в 9 разів, а розмір — у 2,6 раза. Вчені відносять її до класу “гікеанських” планет. Що це означає? Уявіть собі світ, повністю вкритий океаном, над яким тягнеться щільна атмосфера, багата на водень. Звучить екзотично, правда? І саме в цій екзотичній атмосфері «Вебб» і відчув щось цікаве.
Хімічний підпис: ДМС та ДМДС — що це означає?
Отже, що такого особливого знайшли астрономи? Хімічні сліди речовин з хитромудрими назвами: диметилсульфід (ДМС) і, можливо, його «родич» диметилдисульфід (ДМДС). Чому ж такий ажіотаж навколо якихось сульфідів? А ось чому: тут, на Землі, це штука майже винятково біологічного походження. хімічний слід, який може свідчити про наявність життя.
Як це взагалі вдалося розглянути? Гра в зіркові хованки
Виявити склад атмосфери планети за сотню світлових років — завдання нелегке. Як вчені це роблять? Вони використовують метод транзитної спектроскопії. Уявіть собі: планета проходить перед своєю зіркою, як маленький диск на тлі яскравої лампи. У цей час частина світла зірки проходить крізь атмосферу планети, як досягти телескопа.
Різні гази в атмосфері поглинають світло на певних довжинах хвиль, залишаючи у спектрі зірки унікальні відбитки пальців. Аналізуючи ці «провали» у світлі, астрономи можуть зрозуміти, із чого складається атмосфера. “Джеймс Вебб” з його неймовірною чутливістю і потужними інструментами (спочатку натяк дали NIRISS і NIRSpec, а потім підтвердив MIRI в іншому діапазоні хвиль) якраз і дозволив розглянути ці тонкі хімічні підписи ДМС/ДМДС. Це як зловити ледь вловимий аромат парфумів у величезній залі — лише на космічній відстані.
Наука – це вам не жарти! Чому вчені обережні?
Здавалося б, ось він – доказ! Але не поспішайте відкривати шампанське. Вчені – народ вкрай обережний. Поки що впевненість у знахідці відповідає рівню «три сигми». Звучить солідно? У побуті так, але в науці, особливо в такому важливому питанні, цього мало. Це означає, що можливість випадкового збігу становить близько 0,3%. Щоб заявити про відкриття з повною впевненістю, потрібен рівень «п’ять сигма» — це коли шанс помилки менший за 0,00006%. Різниця величезна!
Саме тому дослідники на чолі з професором Нікку Мадхусудханом із Кембриджу кажуть: «Так, це неймовірно цікаво, але перевіримо ще раз». Вони запросили додатковий час на «Веббі» (приблизно 16-24 години спостережень), щоб спробувати досягти заповітних «п’яти сигм».
Цікавий поворот: концентрація має значення
Є ще одна цікава деталь. Концентрація ДМС/ДМДС на K2-18b, судячи з даних, у тисячі разів вища, ніж на Землі! Теоретичні моделі якраз передбачали, що на гікеанських світах з їхньою специфічною хімією атмосфери та океанів такі високі концентрації газів, що містять сірки, цілком можливі. Так що спостереження, як не дивно, вкладається в теорію про ці екзотичні світи. Може, там справді вирує життя, тільки зовсім не таке, як ми звикли?
А що далі?
Зараз команда дослідників не тільки чекає нових даних від «Уебба», але й активно працює «на землі». Потрібно провести безліч теоретичних розрахунків і лабораторних експериментів. температурою, складом океану та атмосфери?
«Важливо ставитися до власних результатів із глибоким скептицизмом», — наголошує Мадхусудхан. Тільки багаторазові перевірки та повторні перевірки дозволять бути впевненими. Така вже суть наукового методу.
Заглядаючи у майбутнє
Навіть якщо підтвердити біологічне походження ДМС на K2-18b поки не вдасться, сам факт виявлення цієї молекули вже величезна подія. Це свідчить, що здатні сучасні технології і як близько ми підбираємося до відповіді вічне питання.
Як каже сам Мадхусудхан, можливо, через десятиліття ми згадуватимемо цей момент як точку, коли «живий Всесвіт опинився в межах досяжності». Можливо, це той самий переломний момент, після якого пошук позаземного життя перейде зі сфери фантастики в площину реальних наукових досліджень із конкретними результатами. Хто знає, може, цей ледве вловимий «пах» із сузір’я Лева — справді перший, хай і боязкий, «привіт» від іншого життя у Всесвіті? Час та подальші дослідження покажуть. А ми з нетерпінням чекатимемо новин!