Уявіть космічну гармату, яка стріляє майже зі швидкістю світла — і випадково націлена просто в бік Землі. А тепер найцікавіше: астрономи, схоже, вперше знайшли саме такий об’єкт. Він ховається за хмарою пилу на відстані близько 12 тисяч світлових років і може стати першим в історії відомим «мікроблазаром».
Втім, панікувати точно не варто. Цей об’єкт не становить відомої безпосередньої загрози для нашої планети. Але його струмінь частинок справді спрямований приблизно в наш бік — і саме це робить знахідку настільки цінною для науки.
Мова йде про загадковий IRAS 18293-0941 у нашій галактиці. Міжнародна команда астрономів називає його найпереконливішим кандидатом на перший відомий мікроблазар. І хоча слово «блазар» звучить як назва космічної зброї, безпосередньої загрози для Землі немає. Просто один із потоків частинок від об’єкта випадково спрямований приблизно в наш бік.
Що таке мікроблазар
Блазари належать до найенергійніших об’єктів у Всесвіті. Вони пов’язані з надмасивними чорними дірами в центрах галактик. Коли чорна діра поглинає речовину, частина матерії може не впасти всередину, а вилетіти у вигляді двох протилежних струменів — джетів, які рухаються зі швидкостями, близькими до швидкості світла.
Якщо один із таких джетів спрямований прямо на Землю, астрономи називають об’єкт блазаром. Але існують і значно менші «родичі» квазарів — мікроквазари. Це вже не надмасивні чорні діри в центрах галактик, а чорні діри зоряної маси в подвійних системах.
Теоретики давно припускали, що серед них мають існувати й мікроблазари — системи, де один із джетів спрямований на Землю. Проблема була проста: досі ніхто не мав настільки переконливого кандидата.
Чорна діра «краде» матерію у гігантської зорі
IRAS 18293-0941 знаходиться приблизно за 12 тисяч світлових років від нас і прихований за щільною хмарою космічного пилу. У системі є чорна діра та величезна гаряча зоря. Вони обертаються одна навколо одної приблизно кожні 11 днів.
Чорна діра поступово забирає речовину із зорі. Частина цієї матерії формує потоки частинок, які вилітають у протилежних напрямках. І один із них, схоже, спрямований у бік Землі. Саме це робить систему особливо цікавою для астрономів: спостерігати за джетом, який рухається майже назустріч нам, набагато легше, ніж за таким самим потоком, спрямованим убік.
Вчені шукали характерний «космічний підпис»
Щоб перевірити незвичайний об’єкт, дослідники використали одразу кілька радіоастрономічних інструментів. Серед них — обсерваторія Calar Alto в Іспанії, мережа радіотелескопів European VLBI Network, масив MeerKAT у Південній Африці та архівні спостереження Very Large Array у США.
Вчені шукали кілька ознак, які теоретично мав би демонструвати мікроблазар. Серед них — потужне випромінювання в різних діапазонах, характерні зміни яскравості та слід від взаємодії джета з навколишнім газом. І тут система справді почала нагадувати те, що передбачували моделі.
Але одна важлива ознака не збіглася
У досліджуваного об’єкта знайшли практично всі очікувані характеристики, крім швидкої змінності яскравості. Для мікроблазара це важлива деталь. Коли джет спрямований на Землю, навіть невеликі зміни його випромінювання можуть сильно посилюватися через так званий релятивістський доплерівський ефект. Тому справжній мікроблазар мав би помітно змінювати яскравість за короткий час.
Чому цього не побачили? Дослідники припускають, що відповідь може ховатися в щільній хмарі газу навколо системи. Вона здатна «згладжувати» швидкі зміни випромінювання, через що об’єкт здалеку здається стабільнішим, ніж є насправді. Втім, це поки лише пояснення, а не остаточно доведений факт.
Чи справді це перший мікроблазар?
Поки що вчені обережні з гучними заявами. Дослідження прийняте до публікації в Astronomy & Astrophysics, але об’єкт усе ще називають кандидатом. Додаткові спостереження мають показати, чи є структура за об’єктом справжнім «гарячим слідом» — ділянкою міжзоряного середовища, нагрітою струменем частинок. Якщо це підтвердиться, аргументів на користь мікроблазара стане значно більше.
І тоді астрономи отримають унікальну можливість досліджувати, як чорні діри зоряної маси запускають надзвичайно потужні потоки матерії та енергії.
Можливо, просто зараз за 12 тисяч світлових років від нас працює природний космічний прискорювач частинок, спрямований майже прямо на Землю. І якщо це справді перший мікроблазар, він може відкрити нове вікно у вивчення одних із найекстремальніших процесів у Всесвіті.