Коли люди втручаються в місця, куди їх ніхто не запрошував, усе починає змінюватися. Місяць — не виняток. Група дослідників з Університету Канзасу вважає, що людська діяльність — зокрема понад 100 взаємодій із нашим природним супутником за останні 64 роки, включно з посадками та аварійними зіткненнями космічних апаратів — зробила нас однією з найвпливовіших сил, що формують Місяць. На думку науковців, цього вже достатньо, аби оголосити початок нової епохи — «Місячного антропоцену» (Lunar Anthropocene).
Дослідники опублікували статтю з обґрунтуванням цієї ідеї в журналі Nature Geoscience. У ній вони наголошують, що Місяць зовсім не є незмінним середовищем, майже не зачепленим людством, як це часто уявляють. Відтоді як радянський апарат Луна-2 уперше врізався в місячну поверхню у вересні 1959 року, люди відіграють помітну роль в еволюції нашого найближчого космічного сусіда.
«Ця ідея дуже схожа на дискусію про антропоцен на Землі — дослідження того, наскільки сильно люди вплинули на нашу планету», — зазначив у заяві провідний автор дослідження Джастін Голкомб. — «На Землі існує консенсус, що антропоцен почався в минулому — чи то сотні тисяч років тому, чи в 1950-х роках. Аналогічно, ми стверджуємо, що Місячний антропоцен уже розпочався. Водночас ми хочемо запобігти масштабній шкоді або ситуації, коли його визнають лише після того, як людська діяльність спричинить помітне “місячне гало” — тоді буде вже запізно».
За словами команди, понад 100 космічних апаратів уже торкалися Місяця — інколи здійснюючи жорсткі посадки, а інколи доставляючи на поверхню людей, — і цього достатньо, щоб говорити про формування нової геологічної епохи.
«У контексті нової космічної гонки місячний ландшафт за 50 років буде зовсім іншим», — сказав Голкомб, наголосивши, що людська присутність уже переміщує осадові породи й істотно порушує поверхню. — «На Місяці будуть представлені багато країн, що призведе до численних викликів».
Голкомб також зауважив, що принцип «не залишай слідів», поширений серед любителів активного відпочинку на Землі, на Місяці не діє. Перелік предметів, уже доставлених і залишених людьми на його поверхні, дуже довгий, хоча покинуті космічні апарати є найбільш масштабними за впливом. Автори дослідження зазначають, що різні елементи місячного середовища — зокрема крихка екзосфера, що складається з пилу та газів, а також можливі поклади льоду в постійно затінених ділянках — вразливі до поширення вихлопних газів. «Майбутні місії, — пишуть вони, — мають враховувати необхідність зменшення шкідливого впливу на місячне середовище».
Проголошуючи Місячний антропоцен, науковці прагнуть досягти кількох цілей. Вони хочуть звернути увагу на вразливість місячних об’єктів, особливо з огляду на відсутність чітких правових і політичних механізмів захисту Місяця від руйнівних втручань. Також дослідники прагнуть забезпечити ретельну фіксацію кожної людської взаємодії з супутником, залучаючи до цього археологів та антропологів.
Каталогізуючи кожен слід на поверхні Місяця — не кажучи вже про марсоходи, м’ячі для гольфу та залишені пакети з людськими відходами, — людство могло б зберегти детальний літопис своєї присутності.
«Як археологи, ми сприймаємо сліди на Місяці як продовження шляху людства з Африки — ключовий етап в історії нашого виду», — підсумував Голкомб. — «Ці відбитки тісно пов’язані з загальною історією еволюції».