Марс дедалі менше виглядає як вічна пустеля, якою ми звикли його уявляти. Нове дослідження дає ще один переконливий доказ того, що колись Червона планета була напрочуд «блакитною» — з океанами, річками та озерами. Ба більше, вчені вперше змогли досить точно визначити рівень моря в період, коли води на Марсі було найбільше за всю його історію.
Команда дослідників з Італії та Швейцарії проаналізувала дані одразу з трьох орбітальних апаратів і зосередила увагу на регіоні Coprates Chasma — гігантському каньйоні, що є частиною системи Valles Marineris, найбільшого каньйонного комплексу в Сонячній системі. Саме там супутникові знімки виявили дивні віялоподібні утворення, які дуже нагадують річкові дельти на Землі.
На нашій планеті такі структури формуються там, де річка впадає в океан або велике озеро. За словами геоморфолога Фріца Шлунеггера з Університету Берна, подібність настільки очевидна, що сумнівів майже не залишається: ці марсіанські утворення є гирлами давніх річок, які впадали в океан.
Найцікавіше — всі знайдені «дельти» розташовані майже на одній висоті: приблизно 3650–3750 метрів нижче умовного нульового рівня Марса. Така закономірність дозволила дослідникам визначити приблизний рівень давнього моря. За їхніми оцінками, цей океан був приблизно на кілометр вище найглибшої точки Valles Marineris і за площею міг зрівнятися з сучасним Північним Льодовитим океаном Землі.
Геолог Ігнатіус Аргадестья зазначає, що йдеться про найбільший і найглибший океан, існування якого на Марсі вдалося підтвердити на сьогодні. Він, імовірно, охоплював значну частину північної півкулі планети.
Вік цих відкладень оцінюють приблизно у 3 мільярди років. Це робить відкриття ще більш несподіваним, адже раніше вважалося, що марсіанські океани зникли значно раніше. Нові дані натякають: період, коли на поверхні Марса було найбільше води, настав пізніше, ніж припускали науковці.
Куди ж поділася вся ця вода — випарувалася в космос чи пішла під поверхню — питання поки що відкрите. Але щораз більше фактів вказують на те, що Марс у минулому був значно теплішим, вологішим і, цілком можливо, придатним для життя. З огляду на те, що на Землі життя з’явилося відносно швидко, вчені не виключають: Марс також міг ненадовго стати домівкою для примітивних організмів.
Особливий інтерес викликає те, що виявлені давні берегові лінії можуть бути одними з найперспективніших місць для пошуку слідів позаземного життя. Саме тут, на межі води й суходолу, умови могли бути найсприятливішими для зародження біологічних процесів.
Дослідження опубліковане в науковому журналі Space Exploration