Дослідження пропонують нові способи захисту Землі від шкідливого сонячного випромінювання.
Команда дослідників з Університету Міннесоти, що працює в районі Міст-близнюків, виявила та дослідила раніше невідомий тип плазмової хвилі в межах полярного сяйва Юпітера. Це відкриття дає нове розуміння активності полярних сяйв на інших планетах і, своєю чергою, поглиблює наше розуміння того, як магнітне поле Землі захищає планету від шкідливого випромінювання Сонця.
Результати дослідження були опубліковані в Physical Review Letters, рецензованому, багатопрофільному науковому журналі з високим імпакт-фактором.Астрономи повідомили про відкриття нового типу плазмових хвиль у полярних сяйвах Юпітера, які досі не спостерігалися ні на цій, ні на інших планетах Сонячної системи. Це відкриття дозволяє глибше зрозуміти складні взаємодії між магнітним полем газового гіганта, зарядженими частинками та його атмосферою.
Полярні сяйва Юпітера давно привертають увагу науковців завдяки своїй потужності й масштабам. На відміну від земних, вони утворюються не лише завдяки сонячному вітру, а й під дією активної вулканічної діяльності супутника Іо. Вивільнені вулканами іони сірки та кисню потрапляють у магнітосферу Юпітера, де розганяються і створюють унікальні електромагнітні явища.
Нещодавні спостереження, здійснені апаратом NASA Juno, виявили плазмові хвилі, які мають характерні відмінності від тих, що раніше фіксувалися у магнітних поясах планет. Їхня структура та амплітуда вказують на те, що йдеться про новий механізм передачі енергії від космічного середовища до атмосфери. Учені підкреслюють, що ці хвилі можуть відігравати ключову роль у формуванні сяйв та впливати на розподіл частинок у верхніх шарах атмосфери.
За словами дослідників, відкриття має подвійне значення. З одного боку, воно допомагає пояснити, чому сяйва Юпітера настільки інтенсивні та постійні. З іншого – дає змогу краще зрозуміти фундаментальні процеси у плазмовій фізиці, які можуть мати місце не лише в нашій планетній системі, а й у далеких екзопланетах.
Подальший аналіз даних Juno та майбутні місії дадуть можливість детальніше дослідити природу цих хвиль. Науковці сподіваються, що результати допоможуть розширити уявлення про магнітосфери планет-гігантів і вплив їхніх супутників на космічне оточення.
Дослідження також проливає світло на те, як складне магнітне поле Юпітера дозволяє частинкам потрапляти в полярну шапку, на відміну від Землі, де полярне сяйво утворює візерунок авроральної активності навколо полярної шапки. Дослідники сподіваються зібрати більше даних, оскільки Juno продовжує свою місію з підтримки подальших досліджень цього нового явища.