Дослідники з міжнародної групи планетологів повідомили про вражаюче відкриття на Червоній планеті: у марсіанському ґрунті виявлено візерунки та структури, надзвичайно схожі на ті, що формуються на Землі внаслідок дії вологи, вітру та сезонних коливань температури. Ці дані були отримані завдяки знімкам високої роздільної здатності, зробленим орбітальними апаратами NASA та ESA, зокрема апаратом Mars Reconnaissance Orbiter (MRO), обладнаним камерою HiRISE. Аналіз зображень виявив полігональні структури, які за формою та масштабами дуже нагадують тріщини стиснення в мерзлоті на Землі.
Що таке полігональні структури?
На Землі подібні візерунки утворюються переважно у вічній мерзлоті: коли вода в ґрунті замерзає, вона розширюється і тріскає поверхню, утворюючи геометричні фігури, схожі на мозаїку. Влітку лід тане, вода частково заповнює тріщини, і з настанням нового морозного циклу процес повторюється. За роки такі структури стабілізуються, утворюючи характерні візерунки, видимі навіть із космосу.
Марсіанські тріщини — свідки кліматичного минулого?
Науковці припускають, що аналогічні полігони на Марсі могли бути сформовані періодичними циклами замерзання й танення підповерхневого льоду, що вказує на наявність води в минулому. Це особливо важливо з точки зору пошуку життя: наявність рідкої води навіть у далекому минулому робить планету більш придатною для розвитку біологічних процесів.
Можливе підтвердження сезонної активності
Деякі структури спостерігались у регіонах, де, за моделями клімату, ймовірна сезонна активність — наприклад, розширення і стискання CO₂ або водяного льоду. Це може вказувати на те, що Марс і досі «живе» геологічно, хоч і значно повільніше, ніж Земля.
Яке значення це має?
Знахідка полігональних структур підтверджує гіпотези про динамічне кліматичне минуле Марса та відкриває нові можливості для дослідження астробіологічного потенціалу планети. Крім того, вона допомагає краще планувати місця майбутніх марсоходів і посадкових модулів — саме в регіонах із такими структурами може зберігатися лід або сліди давньої органіки.
Висновок: Марс знову довів, що він не просто «червона пустеля», а планета, яка зберігає у своїх ґрунтах ключі до розуміння давнього водного світу, схожого на ранню Землю. І можливо, одного дня ці структури приведуть нас до остаточної відповіді на питання: чи було колись життя на Марсі?